Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Колись давно, коли хлопець тільки почав заходити у вірт і ще жив з батьками, мама завжди контролювала, щоб він обов’язково приймав пігулки, що протидіяли залежності від вірту. В кожній аптеці і в реалі, й онлайн можна було придбати їх за невисокою ціною, коштували дуже дешево, бо потрібні були людям, як вода чи повітря. За цим держава ретельно слідкувала: проводилися спеціальні бесіди з дітьми, яких готували до віртуальної реальності, плакати з нагадуваннями про покупку й приймання таблеток від вірту висіли на стінах у всіх установах, на вулиці неможливо було пройти, не побачивши нав’язливі реклами з горизонтальними вісімками або, як їх прозвали в народі, «нескінченним щастям», бо були, по суті, зображенням знаку нескінченності. А щастям була, звичайно ж, сама віртуальна реальність, яка притягувала, як магніт, всемогутністю, багатством, владою, тілесними задоволеннями, азартом, радістю, тобто, по суті, сурогатом всього того, чого людина не мала в реальному житті. І хоч пігулки покликані були стримувати потяг до вірту і, в принципі, робили це, але були й ті, хто виступав проти впровадження віртуальної реальності в життя людей, котрі стверджували, що не все так просто з цими ліками...

Платон знайшов у кишені куртки коробочку, яку йому упхав офісник у «Вірт+Реал», і покрутив у руках. Точно така ж сама, як і звичні йому упаковки. Тільки наявність очей у круглих прорізах цифри – лише це відрізняло її від оригіналу.

Хлопець відкрив коробку. Пляшечка з темного скла заторохтіла в руках, пігулок, певно, було небагато. Платон відкрутив кришечку і висипав на долоню вміст. І справді – всього шість круглих білих таблеток. Дивно. Як правило, в таких пляшечках було від десяти до тридцяти таблеток залежно від дозування. Можливо, просто тому, що це рекламна оферта, їх так мало? Економлять.

Вони були трохи крупніші за звичні, на кожній мініатюрним знаком рельєфно виопуклювалась вісімка. Хлопець зсипав їх назад у пляшечку, закрив і заглянув у коробочку, шукаючи інструкцію, яка була неодмінною частиною упаковки. Її не було. Можливо, рекламні оферти не передбачають інструкцій?

Що ж це за таблетки, які, як казав офісник, надають «фору і великі переваги»? Знизавши плечима, Платон, запхав пляшечку в кишеню джинсів, вирішивши, що поки що не буде приймати ці ліки, оскільки сьогодні вже це зробив. Завтра. Адже завтра зранку о десятій годині починається Віртуозна Гра. І Платон, до речі, збирався виспатися перед нею, лягти раніше, щоб повним сил та енергії увійти в вірт і почати завойовувати свою частину нагороди. Адже якщо хто-небудь із мільйонів гравців проходив на вищі рівні, то отримували певні нагороди, як від спонсорів, так і від організаторів. Продавці просували свої товари й послуги, пропонуючи аватарам успішних учасників гри свої мерчі, вже під кінець гри чітко можна було побачити, якому гравцю який бренд платить гроші, щоб той одягнув кепку з його логотипом чи використав репліку зі згадкою. Так що у грі крутилися великі гроші, й це був реальний шанс збагатитися. Тим запеклішою вона була вже навіть в одній шістнадцятій фіналу, а що вже казати про передфінальні етапи!

Саме завтра хлопець вирішив і прийняти таблетку офісника замість своєї звичної. Тим більше, буде можливість якраз перевірити, чи справді вони такі чудодійні, як запевняв той жевжик.

Платон потягнувся, позіхнув і зиркнув на годинник. І справді, з усіма цими перипетіями він не зогледівся, що вже дев’ята вечора. Думки про Ембері скрутились у свідомості колючим клубком і притихли. Платон здогадувався, що поява окастої вісімки на мантії читерського мага невипадкова. Все вказувало на те, що Ембері лишила в кристалі якісь і справді важливі матеріали, які стали причиною її зникнення. І той, хто, можливо, викрав її (хлопець намагався ігнорувати настирливу й неприємну думку про смерть), пов’язаний з Віртуозною Грою. Що ж, якщо більше немає жодних зачіпок та інформації про Ембері тут, у реалі, а також доступний вірт, досліджений Платоном, не бажає показувати, де дівчина, то хлопець піде у простори Гри. Можливо, саме там знайде сліди зниклої подруги.

Платон повечеряв і ліг спати. А зранку почалася Віртуозна Гра.