Читати книгу - "Про любов для дітей, Ангеліна Кріхелі"

Щиро кажучи, дівчина була здивована, що він взагалі її комусь показав. Так, видно, показ не гладко пройшов.

Любомир у відповідь несміливо почав переказ їхньої розмови, до нього підключився Горинич, і спекотна суперечка відновилася.

— Ну ось що, — стаючи між ними, заявила Надія, — у цьому будинку суперечкам не місце. Сідайте ви за стіл із чаєм. Ми зараз цукерок ще пошукаємо у засіках.

Мама пильно подивилася на дочку. Повагалася трохи, знову глянувши на годинник, потім кивнула і вийшла на кухню. За нею Яга.

Кощій вмостився на стілець, як на коня, повернувши його іншою стороною і широко розставивши коліна. Він з цікавістю слухав суперечку Любомира та Горинича, іноді намагаючись вставити хоч слово. Але швидко зрозумів, що суперечка і без нього спекотна, нема чого, як то кажуть, олію у вогонь підливати.

Надя якийсь час слухала мовчки, та не витримала.

— Ось що я вам скажу. Ви обидва праві і не праві.

До цього моменту Яга з Вірою принесли вазу з цукерками та свіжоспеченим печивом, чайник, заварник та чайний сервіз, який лише нещодавно з кімнати забрали після трапези. Чомусь за столом та ласощами будь-яка розмова живіше тече, як виявилося.

— Та справа не в правоті навіть, — зніяковів Любомир. — Я Гориничу намагаюся пояснити, що любов любов’ю, а бувають і непереборні обставини.

— А я не згоден із цим! — палко заперечив Змій.

— І обставини різні бувають, і культура, і ввічливість, етикет різні бувають у різних країнах, традиції, менталітет. Не поспішай сперечатися, Горинич. У більшості традицій і звичок є вагомі докази на їх користь. Століттями люди до них приходили, відсіювали і берегли ті, що їм найдорожчі.

— Так це ж не означає, що вони правильні! — обурився Горинич.

— А хто сказав, що твої правильні?

Горинич замислився.

— Обставини, так-так, обставини, і справді, бувають різні. І хай навіть люди шкодують потім про свої вчинки. Але в той момент вони мали так вчинити. Бо навіть якщо то була помилка, то й вона навіщось потрібна. Зачиніть двері перед усіма помилками — й істина не зможе увійти.

Яга кивнула, погоджуючись із дівчиною. Віра мовчки відпила чай.

— А толку їй входити, коли вже нема до кого? — уперто підвівся Горинич. — Ці ваші обставини заважають лише...

Надія стомлено присіла на стілець.

— Знаєте, я дуже за вами сумую, — тихо заговорила вона. — Сумую і хочу бачити. Хвилююся, коли ви хворієте. Але не приходжу. А чому?

— Тому що для тебе небезпечно в нашому лісі, — не замислюючись, відповів Змій.

— Виходить, свою безпеку я ставлю вище за любов до вас?

— Не ти. Тобі ми дорогі, а ти дорога своїм батькам. Ти любиш і їх, і нас. Вони бояться відпускати тебе до нас. А ти не хочеш їх засмучувати... — подумав Кощій.

— Правильно ти все кажеш. Але ж це і є обставини, — сказала Надя і пильно подивилася на присмирілого Горинича.

Усі ненадовго задумливо замовкли.

— Ви шукаєте мені виправдання, бо я вам дорога. А іншим не шукали б, хоч і обставини в них були б ті самі. Так усі роблять, хто любить. Згодом, правда, душа втомлюється від такої праці, і люди стають все далі один від одного. Навіть коли на одній вулиці мешкають.

— Але ж ти знайшла можливість писати нам щотижня! — знайшовся Горинич.

— А решту тижня, шість днів як знаю, чи потрібна вам допомога, чи потрібна турбота. Чим це виправдаєш?

— І не подумаю виправдовувати, — пирхнув Горинич, заштовхуючи в рот чергову порцію гарячого печива і запиваючи ласощі з кухля, що більше скидався на цебро. — Тим, хто шукає можливості, немає потреби шукати виправдання. Пам'ятаю, захворів я минулої зими... — він вдав, ніби пригадує подію, хитро примружившись.

Надя зрозуміла, до чого він хилить. Тієї зими вона писала йому щодня, відправляла з Вороном через полотно-портал гостинці та лікувальні зілля, справлялася про його здоров'я у Яги. Вона і не подумала про безпеку тоді, а просто щодня дбала про друга, незважаючи на відстань (навіть не місто, а інший світ!) і всі можливі обставини. І для цього не потрібно якихось особливих зусиль чи вкладень. Тільки бажання дбати про тих, хто дорогий. Говорять, ті, ким дорожать і кого люблять, навіть одужують від цього швидше.

— Ось і попалася ти! — зрадів Горинич, знову виявившись правим і знову поставивши в глухий кут решту. — Сама казала завжди, що можна знайти рішення, якщо дуже захотіти.

— А якщо не хотіти, то обставинами прикритися, — підтримала його Яга.

— Вас не переговорити, — констатувала Надя, але було видно, що їй такий підсумок розмови до душі.

Головне, що відновився мир.

— А й сперечатися нема чого! Тільки від печива відволікатися, — гримнув Горинич, і всі засміялися. — Ти розкажи краще, що тобі телефон сказав.

— Це не телефон мені сказав, — хихикнула дівчина. — Це з дитячого садка по сусідству дзвонили. Вони свято влаштовують і їм волонтери потрібні дуже. Ось вони й зателефонували мені, щоб попросити про допомогу.