Читати книгу - "Остання зустріч очима, Віра Коваль"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- З радістю. Я б дуже хотіла з вами пообідати і відсвяткувати вже зараз, але мені треба розрадити Ніку.
- Ніку? Я не встиг ще поговорити з Яніцьким. У них якісь проблеми? - поцікавився Олександр.
- І у нас, і у них. Максим сказав, що хоче з Нікою лише дружити. Я пообіцяла їй, що поговорю з Максимом. Але не знаю, де його шукати.
- Він ще учора зник. Лише вечором написав повідомлення, що в нього все добре, і що він хоче бути наодинці.
- І от, що я маю сказати Ніці? Вона там божеволіє від розпачу.
- Треба щось вигадати, Катрю. Давай підемо таким шляхом: скажи Вероніці, що я відправив Максима у Францію, нібито знову на роботу. От того він і вирішив з нею розлучитися, бо не хоче, щоб та страждала від чекання.
- А що ми скажемо їй, коли мій братик знову з’явиться перед нею?
- Ну, тоді скажемо, що плани змінилися.
- Хай буде так. Я затримаюсь в офісі ще десь на годину-дві і поїду до Ніки, а тоді вже відсвяткуємо.
- Не смію більше нікого затримувати! – посміхнувся Алексієнко.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання зустріч очима, Віра Коваль», після закриття браузера.
