Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Тобі не час йти на вечірку? – тихо запитую я.

- Ще ні, десь годинка в мене ще є. Ти прийшла заради цього? Аби проконтролювати чи піду я?

- Ні. Звісно ні.

- Так заради чого ти тут, ластівко? – складає руки на грудях хлопець.

Я невпевнено мнусь на одному місці, не знаючи як почату розмову.

- Ходімо у вітальню.

Хлопець веде мене в сусідню кімнату, я сідаю на коричневий диванчик поруч із Алексом. Кімната світла в кремових кольорах, тут квітів ще більше, вони у величезних вазонах, навіть є пальма в горщику. Біля дивану кремове високе крісло, поруч торшер.

- Про що ти хотіла поговорити? Якщо запитати знову про Романа, то я простежу за ним. Я ж обіцяв.

- Ні, я тут не заради цього. Як твої справи? – запитую перше, що спадає на думку.

- В мене нормально, а ось ти, ластівко, мене лякаєш, - хлопець стурбовано дивиться на мене.

Обтираю вологі долоні об штани.

- Як справи в майстерні? Багато роботи?

- Так, забагато для нас двох, але ми справляємося.

- Ти взагалі спиш вночі? – повертаюся до хлопця та стурбовано  оглядаю його.

- Звісно. Що за питання? – дивується Алекс.

- По скільки годин? – допитуюся далі.

- По різному, - знизує плечима хлопець. – Мені вистачає.

- По тобі не скажеш, вчора ти був дуже стомленим.

- Бо мені за вихідні потрібно було зробити багато роботи. Ліві, ти прийшла запитати про те скільки я сплю? – серйозно дивиться на мене своїми жовтневими очима.

- Ні, - знімаю взуття і підтягую коліна до себе, обіймаючи їх. – Я хотіла поговорити насамперед про вечірку. Не йди туди з Лідією.

- Справа в Лідії? – підіймає брову Алекс.

- Не зовсім. Не йди туди сьогодні взагалі, будь ласка.

- Чому? – в очах хлопця грає якесь незрозуміле мені задоволення.

- Просто не йди. Я не хочу аби ти йшов. Я.. – зупиняюся, збираючись з думками. – Просто тому що я тебе прошу.

- Добре, я не піду, але тільки якщо назвеш мені причину чому ти не хочеш аби я йшов, - потискає плечима хлопець. – І до того ж, хто буде наглядати за Романом?

- Та чорт з тим Романом. Він дорослий хлопець і там буде Макс.

- Чому ти хочеш аби я залишився? – нахиляється до мене Алекс.

Аромат хлопця огортає мене і моє серце пропускає удар.

- Я не хочу аби ти був там з іншою. Щоб до тебе клеїлися інші дівчата,- кажу я і закриваю очі.

- То ти ревнуєш, ластівко, - голос хлопця звучить весело та задоволено. – Але ти сама вирішила, що ми можемо бути тільки друзями. А друзі не контролюють особисте життя одне одного.

- Я хочу аби ти був поруч, - повертаюсь до хлопця і дивлюсь в його здивовані очі. - Хочу говорити з тобою про все на світі, хочу обіймати тебе просто так, бо мені захотілося. Але я хочу аби так ти розмовляв тільки зі мною, танцював тільки зі мною, ділився якимось особистими речами, якими не можеш поділитися з іншими. А я обіцяю берегти всі твої таємниці та найпотаємніші думки.

Швидко на одному подиху видаю те, що сиділо в мені вже давно.

- Ого. – видихає хлопець. - В якості кого ти хочеш бути Ліві? І чого ти хочеш від мене саме зараз?

Окидаю поглядом його прекрасне обличчя, глибокі очі, пухкі губи, мужнє підборіддя. Відчуваю як починають вібрувати губи і злегка відкриваю їх.

- Я хочу поцілувати тебе, - шепочу я, заворожено дивлячись на нього. – Я хочу поцілувати тебе в губи.

- Он як? – в очах Алекса грають бісенята.

Відчуваю як вони торкаються моїх, хлопець нахиляється трохи ближче до мене, так, що я можу розгледіти жовті краплинки в його райдужці.

- Так. Я хочу поцілувати тебе.

- Чому? – дражнить мене хлопець.

Нахиляюся ще ближче, ми майже торкаємося носами та губами.

- Тому що я хочу бути твоєю дівчиною, - шепочу в губи хлопцю.

Мої слова пробуджують щось в ньому та зривають кайдани.

Алекс вривається в мої вуста жадібним поцілунком, язиком відкриває для себе мої губи. Я поглиблюю поцілунок і проводжу язиком по зубам хлопця. Алекс підіймає мене і от я вже сиджу в нього на колінах. Охоплюю талію хлопця і притискаючи ще ближче, обіймаю руками за широкі плечі. Долоні хлопця гладять мою спину, тримають мене за талію.

- Ти маєш бути моєю у всьому, - відривається від моїх губ.

Проводжу язиком по нижній губі хлопця та задоволено посміхаюся.

Алекс відриває мене від своїх губ, бере обличчя в долоні та вдивляється в мої очі.

- Ластівко, я серйозно. Більше ніяких ігор. Тільки справжні почуття. Я твій, а ти тільки моя.

- Алекс, я давно тільки твоя, - шепочу я.