Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Нутелу з сиропом? – дивується чоловік.

- Так. Я обожнюю шоколад і солодке, хоча й намагаюся їсти це дуже рідко. Мама завжди сварилася на бабусю за солодощі. Тож бабуся готувала мені млинці, коли мами не було. Це була наша традиція з нею.

- Твоя мама ж з Італії? Бабуся живе там?

- Так, жила. Її вже нема.

- Вибач, мені шкода. Може вона зараз з моєю Сенді, - сумно посміхається чоловік.

Джек вручає мені тарілку з тістом, я наливаю трохи у форму вафельниці.

- Будеш фруктовий чай? – чоловік дістає з ящика нагорі коробку з чаєм.

- Так.

Містер Фернсбі ставить на плиту чайник та турку, наспівуючи собі під ніс пісню.

- О, я знаю цю пісню, - вигукую я.

Чоловік наспівує мотив трохи голосніше.

Перекладаю вафлі на тарілку і заливаю ще одну порцію тіста.

- Here comes the sun, doo-doo-doo-doo, - підхвачую спів.

Співаємо вже разом з чоловіком

Little darlin', it's been a long, cold, lonely winter

Little darlin', it feels like years since it's been here

Чоловік відбиває ложкою по стільниці мотив пісні.

Сміх пробирає мене і я сміюся в голос.

- Давно в цій кухні не лунав жіночий сміх, - посміхається чоловік.

- Тато, ти вже причарував Ліві, - сміється Алекс.

Хлопець сідає за стіл і закидає своє вологе волосся назад. Алекс виглядає втомленим.

- Не ті вже в мене роки, синку. Був би я молодше, то Ліві би не відпустив.

Відчуваю як мої щоки червоніють.

- Вже і дівчину засоромив, - плескає руками чоловік. – Сідай за стіл. Я зараз все подам.

Містер Фернсбі саджає мене на стілець біля Алекса. В ніс вдаряє запах чоловічого гелю для душу і я важко ковтаю.

- Синку, твоя кава.

Алекс забирає чашку і робить ковток. Я приймаю чай з рук чоловіка.

- І найголовніша страва. Вафлі, - презентує свою страву чоловік. – Вони мають бути вдвічі смачніші, адже їх готували двоє кухарів.

Чоловік ставить біля Алекса тарілку. Вафлі политі медом, прикрашені ягодами. Біля мене чоловік ставить тарілку, в якій ну дуже багато солодкого. Вафлі з нутелою, покритті карамеллю і багато ягід.

- Дякую, як багато солодкого шоколадного, - радію я, плескаючи в долоні.

- Шоколаду в нас не було, я полив карамеллю, але теж має бути смачно, - пояснює чоловік, сідаючи навпроти нас.

В нього вафлі з маленьким шматочком масла та трохи меду.

- Не любите солодке? – дивуюся, відрізаючи шматочок хрусткого тіста.

- Обожнюю, але мені не можна. Мені треба слідкувати за своїм холестерином. Правда, синку? – чоловік коситься поглядом на Алекса.

- Саме так, - хлопець далі мовчки їсть свої вафлі.

Алекс виглядає відстороненим, в мене виникає відчуття, що я тут зайва, що я йому заважаю.

- Алекс, як в тебе справи?

- Добре. А в тебе? – кидає на мене погляд хлопець.

- Чудово. Можливо в тебе є свої плани, і я не вчасно, тож я просто доїм вафлі і піду, - запевняю його.

- О ні, ти нікуди не підеш. Ти вже моя гостя, а мій син може робити, що завгодно. І завжди коли тобі захочеться солодкого поза норми, відведеної тобі, ласкаво просимо до нас, - посміхається чоловік.

- Дякую, - вдячно дивлюся на чоловіка.

Вафлі неймовірні, поєднання горіхової пасти з карамеллю та запашним тістом викликають задоволення. Запиваю їжу чаєм і ця приємна кислинка фруктів влучно відтіняє солодкий смак вафель.

- Це дуже смачно, чесно. Зараз я найщасливіша. Гормон щастя від солодкого в мене просто зашкалює, - я закриваю очі, смакуючи стравою.

- Так ще ніхто не хвалив вафлі, - сміється чоловік.

Але його сміх перериває звук клаксона.

- Це напевно Френк. Ви вечеряйте, а я піду, - чоловік витирає серветкою губи і встає за столу.

- Ліві, дякую тобі за компанію, завжди радий буду бачити тебе у нас. Алекс, ти миєш посуд.

- Добре, - втомлено видихає хлопець.

Містер Фернсбі забирає куртку зі стільця та виходить з кухні. Алекс допиває свою каву і підводиться, несе тарілку з чашкою до раковини.

- Я допоможу, - встаю слідом і забираю свою тарілку.

Хлопець чистить посуд і складає до раковини.

- Бери рушник, будеш протирати посуд. Складай чистий на стільниці, - скеровує мене Алекс.

Працюємо мовчки, іноді окидаючи одне одного поглядом.

Алекс намилює, змиває, я витираю і складаю біля раковини. Ми працюємо налагоджено як справжня команда. Протираю останні тарілки і Алекс розкладає все по місцям.