Читати книгу - "Закохай мене в себе , Вікторія Вецька"

— Я однаково краще піду додому! — пролунав мій серйозний голос, коли я дивилася йому в очі.

— Я там нам вже фільм, піцу, роли підготував і було б чудово якби ми в двох провели цей вечір, — вимовив він, дивлячись з очима в яких горіла надія на спільно проведений вечір.

— Ми звичайно можемо провести разом час. Тільки виключно як друзі і ніяк інакше! Чув мене? — серйозним тембром голосу промовила, глянувши в очі Максима.

— Не хвилюйся! Це всього лише дружній вечір! — заспокоїв мене Максим і обійняв за плече, але я швидко скинула його руку.

Максим впевнено крокував до квартири, і я слідом за ним. Піднявшись до дверей, він ввічливо запросив мене зайти першою. І ось ми в квартирі – простора, затишна, виконана в класичному європейському стилі. Білі та сірі відтінки створювали атмосферу спокою та гармонії. У вітальні поруч із телевізором на столі вже чекали роли та піца, а також вишукана пляшка шампанського.

— Тобі хтось допомагав з приготуванням, чи ти сам? — запитала, вмостившись на зручному диванчику.

— Друг трохи допоміг з їжею, а так загалом сам, — відповів він, сівши поруч біля мене.

Максим вирішив відкрити шампанське та включити фільм, але я забрала в нього пульт і сама почала шукати улюблений фільм.

— Вибач та я не п’ю спиртні напої! — вигукнула я, перед тим як Максим почав відкривати шампанське.

— Ну тоді я теж не буду, — спокійно сказав він, і відставив пляшку за диван. — Ти вмієш користуватися паличками? — запитав в мене Максим і взяв до рук палички.

— Так, вмію! Я не вперше смакую роли, — вимовила та вирішила показати хлопцю це на ділі. Я взяла до рук палички і ними захватила рол вмокнувши його в соєвий соус і з’їла.

— Ну як смачні? — запитав Максим витріщившись на мене.

— Смачні! — прожувавши рол відповіла єхидно я.

Вечір пройшов у мовчазному напруженні – я не розповідала про себе, а Максим, очевидно, не хотів бути нав’язливим. Після фільму він запропонував мені залишитися переночувати, оскільки було вже дуже пізно. Я спочатку супротивилася, але згодилася на його пропозицію. Він підготував мені ліжко в спальні, а сам вирішив спати на дивані у вітальні. Щоб почуватися безпечніше, я закрила на ніч двері. Хоча Максим здавався хорошим хлопцем, але я не могла так швидко довіритися йому.

Мені не подобався Максим, його присутність викликала у мене дискомфорт. Завтра, мабуть, ми попрощаємося, і наші шляхи розійдуться. О, як я бажала, щоб він залишив мене в спокої. Але він не з тих, щоб легко здаватися. І впевнена він зробить все можливе, щоб мене завоювати. І для цього йому, звичайно, доведеться докласти багато зусиль.

Максим

Звичайно Мирослава не просто так залишилася в мене ночувати, а тим паче в моїй спальні. Це був мій маленький хитрий план. Адже за ніч постіль пропитається її запахом, який я зможу вдихати та насолоджуватися. Хотілося б якось достукатися до її серця, яке знаходиться за крижаною бронею. Ось тільки потрібно придумати як це зробити.

Я лежав на дивані. Руки заклав за під голову і дивився на стелю думаючи про Мирославу. В моїй голові спливав її веселий ніжний погляд, яким вона дивилася на мене. Ось тільки стримувати себе перед такою красою важко.

— Ти чому не спиш? — запитала в мене Мирослава, і я вмить піднявся з дивану.

— А ти чому не спиш? Боїшся мене?! Думаєш, що я прийду вночі до тебе і по тихому буду дивитися як ти спиш, — почав жартувати, але чомусь сміху я на її обличчі не помітив.

Хоча жартувати в мене ніколи не виходило. І збоку це виглядає доволі безглуздо.

— Дуже смішно Максиме! — іронічно посміхнулася Мирося.

— Так чого ти не спиш? Не хвилюйся я порядний хлопець і до тебе спати вночі не прийду! Та й лунатизмом я не хворію!

— Дякую, що заспокоїв! Взагалі то я вийшла попити води, — серйозним тембром голосу промовила Мирослава, а її очі світилися неприємними іскорками.

— Ходи проведу тобі екскурсію! Покажу де тут ванна, туалет, кухня, — мовив, та пішов до кухні.

В погляді Мирослави була присутня іронія. Чомусь здається, що вона зараз незадоволена і хоче, щоб по швидше наступив ранок де вона швидко піде звідси. Але я знаю під’їзд в якому вона живе, в мене є її номер телефону , я знаю де вона працює. І тому тобі не вдасться позбутися мене Мирославко. Я зроблю все, щоб завоювати твоє серце і розтопити ту кригу.

Зайшовши до кухні я ввімкнув світло. Мирослава зайшла слідом за мною.

— Ось це кухня! На столі як бачиш стоїть вода! Якщо потрібно більше скажеш мені я дам, — спокійно відповів, побачивши як Мирослава не соромлячись взяла склянку і налила в неї води.

— Може тобі ще показати де туалет? — запитав, кинувши погляд на Мирославу. Вона бідненька геть вдавилася. — Обережніше!

— Не треба мене пожирати такими очима! — вигукнула невдоволено Мирослава, і вибігла в спальню та закрилася там.

Я не став її турбувати, адже від моєї турботи і присутності вона лише біситься. Можливо трохи попрацюю, щоб якось відволіктися. Та й холодний душ зараз мені б не завадив.

Зайшовши в душову кабіну я зняв з себе весь одяг. Включивши кран холодної води, яка почала стрімко стікати по моєму тілу. Кожна з крапель охолоджувала все моє тіло, але найбільше мені хотілося не охолодити думки чи тіло, а зняти збудження, яке викликала в мені Мирослава.