Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Зелений, як колір вранішнього листя. Помаранчевий, як захід сонця, рожевий, як його схід. Синій, як холодне зимове море. Коричневий, як улюблений шоколад чи кава.
- Ти надто добре мене знаєш, - посміхаюся , розглядаючи губи хлопця.
- Я дуже спостережливий.
Говорить Алекс і м’яко торкається своїми вустами моїх губ. Я зручніше вмощуюсь в його обіймах, міцніше цілуючи хлопця.
Ми розриваємо поцілунок і я лежу в обіймах хлопця. Тут на галявині лісу я почуваю себе вдома.
Дім.
- Я хотіла би тут будинок, - тихо кажу я.
- Тут, на цій галявині? – дужче огортає мене руками хлопець.
- Так. Двоповерховий, трикутний. Він би стояв отут, - вказую рукою на протилежну сторону галявини. – Величезний балкон під стріхою аби зустрічати світанки з горнятком кави. На стелі масивні дерев’яні балки.
Мрійливо виводжу на руці хлопця візерунки.
- Кухня була би смарагдова з дерев’яними фартухами. Велика світла зала з величезним вікном на два поверхи і здоровенним затишним каміном аби в сніжні вечори грітися біля нього. А задній дворик був би тут, - вказую на місце, де ми сидимо. - Обов’язково би поставила ліхтарики, зручні крісла та місце для багаття, тут ми би по вечорам спостерігали за світлячками.
- Добре, - цілує мене в щоку хлопець.
- Добре? – з посмішкою перепитую я.
- Я побудую тобі такий будинок.
- Обіцяєш? – переплітаю наші пальці.
- Обіцяю.
Я розумію, що це порожні обіцянки. Звичайні мрії. Але це моменти мого особистого щастя. Щастя поруч з Алексом, мрії про майбутнє.
В Алекса дзвенить телефон.
- Це Макс, - говорить мені Алекс та відповідає на дзвінок. – Так, добре. Вже їдемо.
- Щось сталося?
- Вони купили квитки і чекають нас вдома. Треба їхати.
- Так, - зітхаю я і, приймаючи руку хлопця, підводжуся.
Ми збираємо сміття та Алекс завертає мене в ковдру.
- Алекс, мені важко дихати, - пручаюся, намагаюся розплутатися.
Хлопець дужче обіймає мене, не даючи мені шансів на свободу.
- Ліві, я вже казав тобі, яка ти прекрасна, - цілує мене в скроню Алекс.
- Так, щось таке пригадую, - роблю задумливий вираз обличчя.
Алекс нахиляється до мене і його вуста накривають мої. Стаю навшпиньки, ковдра падає з моїх плечей. Опускаю долоні на талію хлопця, пальцями відчуваю тверді м’язи. Проводжу язиком по верхній губі Алекса. Він видає звук, схожий на муркіт і поглиблює поцілунок, його язик проходить по моїм зубам та торкається кінчика язика.
Я задоволено стогну та притуляюся ближче до сильного тіла.
Алекс підіймає край мого светра, його прохолодні пальці торкаються мого попереку, викликаючи сироти. Долоні підіймаються по спині вище, я вигинаючись хлопцю назустріч.
Алекс цілує мене в кутик рота, повільно спускаючись губами до шиї.
Пробігаю пальцями по спині, лопаткам . Мені мало.
- Мені мало, - віддалено чую свій хриплий шепіт.
В вухах б’ється кров.
- Ластівко, - хриплий бас змушує мене здригнутися та протиснутися ще ближче.
Прослизаю рукою під одяг Алекса. Його шкіра гаряча, оксамитова. Переміщаю долоні на живіт хлопця, повільно опускаюся з грудей до поясу штанів. Кінчиками пальців відчуваю рельєф його тіла.
- Ластівко, - кличе тихо мене хлопець.
Я гладжу його живіт.
- Ліві, нам треба зупинитися, - хлопець відривається від моїх губ.
- Але я не хочу, - тягнусь назад до його губ.
Алекс зупиняє мене, опускає долоні на мою шию, його пальці хаотично гладять мою шкіру.
- Люба, нам потрібно зупинитися.
Хлопець заглядає своїми прекрасними очима в мої. Зіниця майже витіснили райдужки.
- Чому? – тримаюся долонями за руки хлопця.
- Ще трохи і мені буде важко зупинитися.
- Алекс, - перебиваю його.
- Ні. Ліві, з тобою я не хочу поспішати.
Алекс цілує мене і притуляється до мого чола, я посміхаюся.
- Ти неймовірна, - хлопець підбирає коробку з під піци і ми йдемо до машини.
- Ластівко, документи з собою?
- Документи? – здивовано підіймаю брови.
- Так, посвідчення. Сьогодні ти мене повезеш.
Алекс розблоковує машину.
Я залишаюся стояти в ступорі.
- Я не поїду, я не вмію.
Хлопець підходить до мене, обіймає за плечі та веде до водійського місця.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.