Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

Друг криво посміхається.

Мені вже не подобається це місце.

Біля воріт нас чекає Меган. Коротка джинсова спідниця ледь прикриває її сідниці, через глибокий виріз її майки видніється білизна.

- Роман, любий. Я вже зачекалася, нас вже всі чекають.

Дівчина бере хлопця під руку та поправляє своє руде волосся.

- А квитки? – запитую у Алекса.

- Вона і є квитки.

І так воно і є. Охоронці нас пропускають без зайвих слів, навіть не поглянувши в наш бік.

В середині темнувато, освітлюють будівлю різнокольорові флуоресцентні лампи та люди розмальовані такою ж фарбою, в повітрі нависає димок чи то від цигарок, чи то від чогось небезпечнішого.

- Мені вже тут не подобається , - твердо кажу я.

- Красуне, не будь занудою. Ти пам’ятаєш, що ти мені обіцяла в таксі. Сьогодні ми відриваємося по моїх правилах. Тож всім по текілі.

- Що? Ні, я не буду.

- Будеш, - твердо каже друг.

- В мене не дуже добрі відносини з ним.

- Знаю я твоє відношення. Ну що буде? Почнеш приставати до Алекса? Так ви пара, думаю Алекс дасть тобі раду.

Роман обіймає Меган та швидко йде до барної стійки.

В мені закипає злість. Малий засранець. Підіймаю очі на Алекса, він лиш посміявся зі слів друга.

- Я не проти повторити той вечір, - каже мені на вухо хлопець. – Пішли до бару.

Алекс злегка хлопає мене по сідниці. Від подиву я швидко рушаю до друга.

Роман простягає мені склянку.

- Пий, а потім кусай лайм.

Рідина не приємно тече моїм горлом. Я кривлюся.

- Ні, я таке більше не буду. Гидота.

Алекс випиває свою чарку.

- І ти пʼєш? – дивуюся я.

- Такі ж правила цього вечора. І я не на машині.

Меган викурює цигарку.

- Це ж? – вказую на дівчину, але Алекс забирає мою руку, переплітаючись наші пальці.

- Саме так. І не варто на всіх тикати пальцем. Тебе можуть не правильно зрозуміти. Тут такого багато.  Пішли потанцюємо.

Ми виходимо в юрбу людей, які хаотично рухаються під незрозумілу мені мелодію.

- Який сенс їй зустрічатися з Романом? Вона старша.

- Так. Здається на років п’ять.

- Чого тоді?

- Меган любить трофеї. А тут юний італійський хлопчина, ще й і симпатичний. Але Роману можна не сподіватися, що вона підтримуватиме зв’язок. Вже завтра вона перекинеться на когось іншого.

- Жах. Я сподіваюся він захищається. Не хотілося аби він щось привіз до Італії.

Розкотистий сміх хлопця, змушує підігнутися пальцям в тісних туфельках.

- Обожнюю твій сміх, - зачаровано кажу я.

Алекс цілує мене довгим поцілунком.

- А от з курткою твій образ мені подобався більше.

- Не гарний топ, - оглядаю себе.

- Занадто гарний та відкритий, - хлопець проводить загнутими пальцями по моїй оголеній шкірі на грудях. В мене перехоплює подих, серце заходиться у стрімкому ритмі.

Алекс прибирає моє волосся на правий бік, оголюючи мою шию.

Короткими поцілунками хлопець прямує до моїх вилиць. Цілує за вушком.

Я чіпляюся за одяг хлопця аби втримати рівновагу.

- Ти чудово пахнеш, - хлопець цілує мене в шию.

Моя кров,вже розпалена текілою, зараз просто закипає.

- Алекс, - починаю я, але хлопець цілує мене в губи.

- Я не буду заходити далеко, - розриває поцілунок хлопець і дивиться на мене серйозним поглядом.

Я йому вірю.

- Просто дозволь тебе цілувати.

Я впиваюся поцілунком у губи хлопця.

Якась невідома сила відтаскує нас один від одного.

А ні. Це Наталі.

- Залиште любощі на потім. Час текіли і танців.

Наталі вручає нам по чарці. Я довго вагаюся, але таки випиваю.

До нас приєднується Роман з Меган та Макс. В клубі стає ще темніше.

Текіла розпалює наші тіла і ми танцюємо. Десь по ідіотському, але нам весело. Макс обіймає Наталі та цілує в щоку, вони продовжують свій повільний танець. Роман з Меган десь пропали.

А мені вже конче потрібно в туалет.

- Алекс, - кличу я хлопця.

- Так, - Алекс зупиняється та обіймає мене.

- Мені потрібно в туалет.

Хлопець бере мене за руку і ми пробиваємося крізь натовп. Біля вбиральні музика звучить тихіше.