Читати книгу - "Часу немає, Рустем Халіл"

— Я сам захищатиму власні інтереси. А ти можеш обрати адвоката сам із уже померлих, або тобі його надасть Вищий справедливий суд, — проінформував мене Саатчі. — Тут немає кодексів. Суд побудований на принципах логіки та справедливості, тому тобі знадобиться не крутій, а юрист, який здатний запалити полум’я в їхніх сірих серцях. 

— У такому разі я хочу захищати себе сам, — заявив я. 

— У мене була сотня років, аби підготуватися до такого суду, — застеріг Саатчі. 

— Усе своє життя я поклав на цю професію. Чого вона варта, якщо на кону стоїть моя душа, а я не готовий захистити себе? 

Зал суду не відрізнявся від десятків інших, де мені доводилося бувати. Незвичним був хіба що прибитий до стіни щит за спиною судді — гравіювання на ньому зображало сюжет із деревом пізнання, з якого звисав змій. 

Суддя був такий худий, ніби його тиждень тримали під палючим сонцем, намагаючись вичавити рештки рідин і жирів і, досягнувши свого, відпустили на роботу. Він сидів за своєю кафедрою на дерев’яному кріслі чинно, мов сфінкс, який підготував найкращу свою загадку, і проглядав папери. Час від часу він кидав погляди то на мене, то на Саатчі, то на присяжних, і тоді здавалося, що його очі всотують у себе світло. 

Часом невір’я накидається на людину з-за спини, тримає її за руки, вгризається в шию. Тепер, опинившись у залі суду, я подумав, що, можливо, помилився, вирішивши вступити в бій без допомоги. Але кулі не повернеш у рушницю. А тому мені не лишалося нічого іншого, як виграти цей суд самотужки. 

Суддя дочитав і кинув папери на стіл, збивши молоток із підставки. Присяжний із випитим лицем уперше підвів очі — глянути на джерело шуму, але все, що відбувалося, виявилось не достатньо цікавим для того, аби порушити ритм його кліпань. 

— Нестандартний контракт. Наш відповідач або бунтівник, або не найкращим чином виконує свою роботу. Рекомендую Високій комісії з прав джинів здійснити перевірку, — суддя звертався до когось у залі, але дивився на Саатчі, який зачаїв би в цей момент подих, якби джини взагалі дихали. — Отож, позивачу, ви хочете розірвати цей договір. На якій підставі? 

Ставлячи запитання, суддя не відводив погляду від Саатчі. Не знаю, чи прийнято вставати у Вищому справедливому суді, але я встав. 

— Ваша честь, згідно з положеннями законів Логіки, згідно з пунктом 8.1 вищеназваного контракту, сторона, пойменована Людиною, може розірвати договір в односторонньому порядку, якщо сторона, пойменована Джином, не виконає взятих на себе обов’язків. Наразі ми бачимо нехтування умовами контракту. Джин зобов’язувався забезпечити Людині перебування в певному людському тілі протягом дня. Звісно, мається на увазі не світловий день: цей час минав о 23:59, і не забуваймо ще про 59 секунд. Однак відповідач забрав позивача з тіла за п’ять хвилин до півночі. Таким чином він порушив право Людини скористатися обумовленими в контракті привілеями в повному обсязі. Тому позивач вважає, що відповідач самовільно порушив свої обов’язки. А значить, позивач має право вважати договір невиконаним і анулювати його без будь-яких для себе наслідків. 

— Відповідач згоден із таким аргументом? 

Саатчі теж підвівся, але дивився не на суддю, а на щит за його спиною. 

— Сторона захисту вважає обвинувачення в порушенні умов контракту необґрунтованими, ваша честь. Договір не використовував слова «доба» й не прописував точного часу, протягом якого позивач мав перебувати в чужому тілі. А тому я, як одна зі сторін договору, не порушив узятих на себе обов’язків. Позивач маніпулює фактами. 

Пузатий присяжний подався вперед, слухаючи обмін репліками — слово «договір» зачепило його, як гачок — окуня. 

— У праві існує таке поняття, як традиція, — я кинув репліку без запрошення судді й, виявивши, що вона не викликала заперечень, продовжив. — Під час попередніх двох днів я почергово опинявся в тілах двох людей, один із яких освоїв фах музиканта, а другий був підприємцем. В обох випадках позивач, тобто я, прокидався о восьмій годині ранку й залишав зайняте тіло рівно опівночі. Обидві сторони без слів погодилися з таким станом речей, і він став традицією. Підкреслю, що вона відповідає і здоровому глузду — доба закінчується опівночі, — і традиціям усіх укладених раніше договорів: якщо в них позначена дата, але не зазначений конкретний час, то мається на увазі, що вказаний термін спливає опівночі. Позивач розраховував свій день так, щоб устигнути все зробити до того, як сплине час, закладений у традицію. Однак на третій день відповідач порушив установлене між ними правило без будь-якого попередження зі свого боку. От чому його дії — це порушення договору. 

Суддя махнув зморшкуватою рукою, запрошуючи Саатчі до відповіді. Що ж, формат засідання був визначений — обмін репліками. 

У руках джина матеріалізувалися два аркуші, один із яких він поклав перед суддею, а другий простягнув мені. Я взяв його, дещо побоюючись, і недаремно — хвиля холоду пробігла від моїх пальців до самого плеча, і я згадав про чудесні шахи, що набували температуру людського тіла. 

— Про жодне порушення й мови не може бути. Ваша честь, це розклад позивача за три дні дії договору. Справді, у перші два дні він прокидався в тілі аватара о 8:00 і залишав його о 23:59:59. Однак погляньте на третій день. Позивач прокинувся о 7:14, на 46 хвилин раніше, ніж належало. Таким чином він порушив установлене між нами правило прокидатися о 8:00. І станом на 23:55 він пробув у чужому тілі вже на 41 хвилину довше, ніж закладено традицією. 

Із усіх присяжних, здавалося, наші танці довкола цифр зацікавили тільки товстуна в костюмі, якому були цікаві будь-які вистави, та бабуську-боже-літечко. Вона взяла в руки виданий кожному присяжному олівець, покрутила його між пальцями і сховала в свою торбинку так ненав’язливо, наче її пальці жили окремим від неї життям. 

— Прошу звернути увагу, ваша честь, що своєю заявою відповідач визнає встановлену між нами традицію, — я підняв пальця, фіксуючи свою першу перемогу. — Але я її не порушував, оскільки прокинувся не з власної волі. Мене розбудили: президент, у тілі якого я перебував, мав ухвалити рішення, від якого залежали життя людей. Чи міг я відмовитися вставати? Міг. Заснув би я знову? Напевно ні, і відповідач у будь-якому разі заявив би зараз присяжним, що це був час, коли я не спав. Також прошу відзначити, що традиція враховує не загальну кількість годин, проведених у тілі аватара, а граничний час. І цей час — без однієї секунди північ, але аж ніяк не 23:55. Якби відповідач керувався міркуванням загального часу, він мав би вивести мене з чужого тіла о 23:14. Однак він цього не зробив, бо відштовхувався від правила граничного часу. 

Я повернувся за свій стіл, а джин зацокав, скептично оцінюючи мій тріумф. 

—