Читати книгу - "Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey"

Нейрончик ступив у потік. Він стікав повільно по молочній річці Лімфи, наче ліфтом, до ліктьового Суглобу. Його думки роїлись та створювали геть зовсім нове електромагнітне поле, аніж було до цього. Знання малого поповнились новими даними. Його бачення світу теж змінювалось. Думка щодо чогось чи когось теж змінювалась. Знання поступово формували те, що є інші світи і всі вони мають право на існування, бо без декотрих, навіть шкідливих, не було б змін.

Проходячи область Передпліччя Нейрончик аж пригнувся і відчув неймовірний тиск. Тягар того, що несли на своїх плечах Плечі.

- Ого! Як тяжко! Тут що своя інакша атмосфера?

- Хех, звісно тобі тяжко. – Прогули Плечі.

- А вам що, не важко?

- Ні. Це ж наша робота! – Здивовано гукнули Плечі. – Нам подобається, ми створені для цього, зокрема розправлятись, щоб тримати Грудну клітку розправленою, а вона тримає Серце у вільнім положенні.

- І Хребет тримаєте прямо? – уточнив Нейрончик.

- Хребет сам тримається. – Плечі здвигнулись, - хто тобі таке сказав, що ми тримаємо Хребет?

- Але ж кажуть: «розправ плечі, спину рівно тримай».

- Це ж різні дії. Ми розправляємось, Хребет тримає. Ти їх докупи склав, але якийсь дивний висновок зробив. Подумай, який буде результат цих дій? Скажеш?

- Скажу. – Нейрончик розгублено продовжив згадуючи вивчене, - «Голову тримати гідно на плечах».

- Правильно, - схвально загули Плечі. – А що ж вийде з того, коли ти тільки на Голову звертаєш увагу, щоб її високо тримати?

- Здається я розумію! – Малий аж зрадів від думок, - це ж енергія «Вічна погорда», так? Зверхність!

- Саме вона. Погоджуюсь з твоїми висновками. Але коли, окрім Голови, ти думаєш ще й про Серце, якому вільно?

- То воно наповнюється свободою! Оце так зміна! Який перехід від погорди до свободи!

- А ще?

Нейрончик просканував те, що поряд є з Серцем. Ну, звісно ж, Легені!

- Легені! Тоді і дихається Вільно, і Любов до інших і до себе, в першу чергу, тече спокійною та впевненою енергією, якою можна поділитись. – Він згадав Серцеву бабцю, серце якої тендітне та водночас наповнене величезною Любов’ю, що огортає всих. Від цих думок йому теж стало так добре і так тепло! Що аж захотілось поділитись цими енергіями. - Я не можу це все тримати так довго! Мені зараз так добре, аж розпирає,  як Судини! Це прекрасно!

 За мить Нейрончик розхвилювався, бо водночас через переповнення і незнання що з цим робити, здавалось, він втратив, нитку, що веде далі. Увагу. Зараз він впіймав енергію знань на квантовім вихорці, але не знав, що з нею робити в той момент.

- Упс.– Промовив Нейрончик збентежено. – Це важко. Не підкажете, - він звернувся до Плечей, - тому що це не моє? Але ж мені цей  стан подобається та й цікаво, що я зроблю далі з цим. Та я от зараз в цю мить і не знаю. Що мені робити?! – Запанікував малий.

- Пострибай на місці поки що. – Засміялись Плечі. - От що я тобі скажу, малий, ти пробуй. За кілька разів: три чи чотири ти визначишся з Діями. Комусь віддаси свою енергію просто так, подаруєш, від цього вона збільшиться. Але коли ти задумаєшся, чому тобі не відповіли- зменшиться. Бо тобі не зобов’язані відповідати. Вони ж тобі не казали, що потребують твоєї уваги. Це ж ти зараз вщерть переповнений Щастям і в тебе потреба поділитись, бо не знаєш, як цю енергію собі застосувати.

Ключиці, що спостерігали за розмовою, негайно втрутились, бо їм своє свербіло і байдуже, що це звучало майже недоречно, не за правилами ведення бесіди:  

- Авжеж, я пам’ятаю, як просиш почухати от там під Лопаткою, бо нам свербить всередині, а ці Руки, вони навіть не знають де те місце!

- А ти й психуєш одразу.- Скинулись Руки.-  В нас очей там нема.

- Не одразу, ми не психовані, але накопичене згодом дратує. – Образились Ключиці.

- То карту ділянок створи, і взагалі, - обурились Руки, - ми не повинні вам чухати щось там.

- Та не сваріться. Малий серйозні речі питає. І ми взагалі тут не голосно розмовляли, щоб ви втручались.  А ви тут …

- Ні, ні, -запевнив Нейрончик, який знав, що Гігієна Діалогу теж має свої вийнятки і Ввічливість практично спростовує всі негаразди. В такій ситуації важливо тримати свою увагу на власній темі. – Мені на прикладі дуже зрозуміло. Але ж ви можете дійсно карту зробити, або когось іншого попросити, почухати, зробити масаж, є ж такі послуги, те, що інші вміють краще робити. Професіонали.

- Бе-е-е, - показали язика Ключиці Рукам.

- Дит-са-док… - протягнули по буквам Плечі. – я продовжу? – Звернувсь він до Нейрончика.

- Звісно.

Плечі розправились і продовжили.

- Отже своє переповнення Емоціями і куди їх застосувати, коли не вмієш керувати ними та перетворювати в Енергію - це твоя потреба, от тобі з нею і вправлятись. І не чекати подяки, коли вивалиш на когось своє щастя.

Ще є обмін, коли ти щось хочеш. Говориш про це з різним оточенням, ближнім, далеким, зважаючи, що вони можуть дати, що ти можеш дати в обмін, запитуєш в них про це. Це спілкування. На те і є оточення, інші, ті, хто виконує своє призначення, виконуючи свою справу. Саме вони утворюють Систему Суспільство. Дбаючи про себе, заодно дбають і про тебе. Але жоден тобі нічого не винен, навіть якщо ти сто разів зробив добро, яке вважаєш добром. А їм це просто не потрібно.

А коли спеціалісти виконують властиву їм роботу, то ти матимеш змогу скласти план, куди свою ж енергію, а не емоції, для своїх справ застосувати. Щоб вона збільшилась. Бо ти її віддаватимеш, коли ти хочеш, знаючи, що це тільки тобі потрібно. Це все і є різноманітне життя. – Засміялись Плечі, - і це прекрасно!

- Я вдячний тобі за таку цінну інформацію! Мені час. – Нейрончик помахав Плечам та їх поясу в площині.

- І тобі дякую, що поділився своїм станом Щастя. – Це Ключиці, Руки та Лопатки усміхнулись навзаєм.

Нейрончик згадав, як Серце розповідало, про Енергію події, яка впливає на місце, на оточення, на предмети і зберігає її. Так от як воно працює! Дуже цікаво. Оте щасливе місце перебування бабусі Серця який сильний потік енергії через спомини утворило! А він же тільки один раз переглядав те відео.