Читати книгу - "Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey"

Перетравлюючи цю інформацію, Нейрончик увійшов в Поле Шлунку. За цей час Мишлення Нейрончика змінилось. Він став менш емоційним, не плескав емоціями. Він просто спостерігав за плином подій. Визначився з увагою та пріоритетом того, що зараз у нього є Ціль, яку слід з усих сторін оглянути, понюхати, вислухати оточення, себе, помацати це, проникнути в стан Серця, спробувати навіть зіграти його роль, яку адаптувати під себе, застосовуючи власні наявні вміння, інструменти та матеріали, посмакувати задоволенням від цього. А може і незадоволення буде. А потім застосувати це на свій манер у власній справі. А далі покращувати здобуте. Потрібен План.

- Ух! Як же це цікаво! – Малий це вигукнув, але не вголос. Йому подобався цей стан. Емоція все-таки пульснула хвилькою врізнобіч.

- Хто тут такий неліцензований вештається? – Тут же забурчало з усих сторін. Стрес вже минув і Шлунок працював у звичайнім режимі.

- Це Нейрончик, - мовила Печінка, - той самий, пам’ятаєте?  - Додала вона. – Ет, що ви там пам’ятаєте, ви ж оновлюєтесь так швидко, що ми вже перестали й думати, щоб кожен раз запам’ятовувати імена та обличчя, - звернулась вона до Епітелію Шлунку.

- Ми й не наполягали, - фекнув Епітелій. – То ваша справа. Нам і так добре. Але ми мусимо реагувати на поле пристуніх, щоб дати сигнал, аби вам знати який Фермент з Підшлункової активувати.

- Та можете не реагувати, Нейрончик робить свою роботу, він зараз вивчає «Гігієну Серця». І виконує практичне Завдання. Він у Лімфі, причому в скафандрі, який проводить всі енергії навіть на великі відстані, тому ви й відчули присутність його енергій. Так що працюйте спокійно. – Запевнила Печінка.

- Ну, ти знаєш, ми тобі довіряємо. – Епітелій далі працював, але вже без напруження. Тільки хмикнув, – Теж мені, «Гігієна Серця», от ще вигадають. Там і мікробів нема.

- Не бурчи.

- В мене суть така, - усміхнувсь Епітелій та з усим Кишківником, наче собаки з околиці на перекличці, перегукнувся і кожен на свій лад забуркотів, гикнув, пукнув.

- Та годі вже! – Засміялась Печінка. – Май повагу до енергій гостя, не спучуйся тут своєю шрапнеллю. А щодо «Гігієни Серця», то не тільки фізичні мікроби є на світі. Є ще й моральні.

- Лярва чи що? – Чули ми про таку. – Мерзотна стара, кажуть.

- Ну, лярви чи якось інакше, але вони наші сусіди і маємо знати, що такі є.

- А ще є Глистюкии-и-и-и, -  перекотився Кишківник валками.

- У вас що іншого оточення немає згадати? – бекнув згустком Жовчний. Ви ж малину вуглеводну перетравлюєте, а говорите про білок, та й то не вищого ґатунку. Думайте, про що говорите під час їжі. Я ж на білок мушу більше подати жовчі. Самі ж потім дорікатимете печією.

- Ато ж! А я потім хворітиму панкреатитом- розхвилювалась Підшлункова.

- Та ми соди в воді бовтнемо, от і попустить. Не вперше.

- Так і я прощо! – Рявкнула Підшлункова, - довели мене до хроніки і тепер содою поліруєте, як тільки щось не те зжерете. Вона ж не панацея! Та й неправильно ви її п’єте. Гасити потрібно, га-си-ти. А не жлуктити негашеною.

- Так а шо вона погашена вже гаситиме при печії? Думай, що мелеш. Не сходиться.

- Вона залужнює, от ти дивний. За-луж-ню-є, а не гасить. Ніжно так. Без отого фейєрверку бульбашок вуглекислого, що в усі отвори пре потім.

- Таки ша! Ми про інше оточення не можемо згадати, бо самі гляньте, в нас втиснули немиту малину, що по вашому ми там знайдемо? Добре, що Білки розщеплення супроводжують кожен вуглевод, а не яйця глистюків.

- Я ще можу перерахувати те, що ще на немитій малині, – додав сам Шлунок, - поспілкуєшся з ними і одразу хочеться прийняти душ та вимити руки.

- Ага, чи виблювати. – Погодився Епітелій Шлунку.

- Причому на обидва отвори провести чистку, дристалищем, - зареготав Кишківник. Але потім сердито додав, – інакше, прийде отака наволоч з своїми законами і знищить всю твою ідентичність до щенту, якщо вчасно не проводити чистку та свідомий вибір харчування. І це стосується не тільки  вибору. Згадайте отой жор нервовий. Ненормальна Звичка заштовхувати все підряд і потім заїсти все це немитим виноградом, бо бачите, начиталось воно про корисні бактерії на шкірці, а після винограду, їсть випічку дріжджову і починається оркестр на фоні цунамі. Віруси та мікроби торжествують, плодяться, жирують, бо це ж їхня робота, а вони застоялись в стійлі, коли їх нищать пігулками, а разом з ними Імунітет хапається за голову від авралу, а глистюки правлять балом. Правда недовго, поки Жовчний не оскелетить їх.

 - Авжеж, ця наволоч зробить вибір за тебе, переконає тебе, що іншого світу нема, тільки їхній «вєлікій та немитий», та ще й запевнить, що це твій вибір, коли ти захочеш щось заперечити. І виведе з ладу усі системи організму, а там в усі боки полетить наслідок неконтрольованого вживання: і до клітин, і у Всесвіт через середовище.

- Та фе, досить вже про цього інвазивного сусіда. Маємо надію, що це буде остання війна, бо дуже вже багацько наслідків для всього світу проявилось.

- Ти теж про це подумав? – спонтанно, при згадці про сусіда, відригнув Шлунок, звертаючись до Жовчного.

- Всі про це подумали і у всих одна асоціація віднині.

- Я хочу їсти. – Сказав Рот.

- Ні, ти не хочеш! Ти щойно жер!

- Ви мені нагадали про початок вторгнення. Це був шок. Несанкціоноване, неочікуване вторгнення на нашу територію. Голова тріщала перші дні, а потім вимагала їжі. Я ж для мізків стараюсь. Їм цукор потрібен, глюкозка.

- Але ж зараз цього стану немає.

- А для мене є! – запротестував Рот, а за ним і Мозок зарепетував:

- Цукру! Цукру! Нам треба набряк зробити і потім перехворіти і знову працювати вже без цих споминів. Нам безпека потрібна. Цукру! Цукру!

- Тихо! – Закричав з Лімфи Нейрончик. – А ну припиніть здіймати галас. Де ви зараз?

- Тут.

- Хто ви є?

- Печінка, Нирки, Мозок, Кишківник…., - донеслось звідусюди.