Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

39. Вечірні спогади

Вечірня пробіжка допомогла освіжити  думки. Матіас біг лісовою стежиною, земля м'яко амортизирувала під підошвами його взуття. Свіже повітря лісу проникало в кожну із бронхіолій його легень. Збагачена киснем кров наповнила кожен орган силою, відчувалася неймовірна енергія в кожній клітині тіла. Мозок теж отримав свою порції чистоти і свіжості, в світлі останніх подій. Матіас добіг до величезного озера у водах якого відображався захід сонця. Відображення було схоже на дорогу, що вела до невгасимої зорі, яка поспішала піти, щоб законно поступитися яскравості зіркового неба. Він присів на березі озера, і дивився на захід сонця. 

Кенні знайшов Матіасу надійни сховок для тренуваннь, подалі від посторонніх поглядів густонаселеного Магавілю. Неподалік ліс, а ще за кілька кілометрів заміське озеро і невеличка річка. Тут був закинутий цех на якому колись виробляли металеві детальки, який собі пригледів Кенні. Він зовсім трішки підлаштував його під тренувальну залу і кілька кімнат, що більше нагадували складське прміщення, для своїх справ, був там і ринг тож Матіас міг спокійно тренуватися, за що він активно узявся.

Єдине чого йому не вистачало так це спаринг-партнер, з яким тренувати краще всього. Але вже, як є таке таємне місце де він не попадеться на очі Бебітових людей, краще за спаринги. Тихе місце допомагало збиратися з думками, роздумовувати про все, і знаходити спростування і відповіді на ті чи інші запитання. Найголовніше, що він міг тут спокійно робити це молитися, ніколи ще навколо нього не було такої тиші, ніщо не заважало говорити з Богом своєю буденною лексикою. 

Фізична готовність була впорядку, але варто було привести в форму і свою духовну частину особистості. Матіас на кілька днів залишився один, Біллі варто було поправлятися і турбувати його не варто. Майклу теж був потрібен відпочинок після пережитого і певний час для поліпшення стану. Люди Кенні приглядали за ними, остерігаючи їх від усіх інших окрім лікарів. 

Матіас дізнався правду, яку так довго хотів знати. Залишилося єдине, дізнатися чи насправді Барнст вбив його батька, а свого рідного брата, чи що там відбулося насправді. Це питання неаби як шкреботіло в його серці і не могло дати спокою перед такою відповідальною подією. Чому Барнст викрав його, чого так вчинив з батьком, зі своєю країною, із ним своїм племінником. Чому після всього не повернув його мамі, чому змусив її страждати? Чому є люди, які змушують інших страждати, навіщо вони так роблят, чому для них це не святе на, що жодним чином не можна зазіхати? Врешті решт страшна несправедливість панує в світі виходячи з сердець людських. 

Думаючи про все це він згадав, що десь там на тій стороні озера вдалині хороми Барнста. А що якщо я навідаюся до нього? Подумав він і загорівся бажанням вчинити Барнсту сюрприз. Врешті я можу не стриматися і наробити дурниць, може не зараз? Може дочекатися одужання Гріна і поговорити з ним? Та хіба йому після повернення ледь не з того світу буде в голові мої недолугі роздуми? А зрештою я лише хочу бачити цілумну картину, до кінця розкрити усе? А що воно мені дасть? Минуле я не поверну, варто змінювати майбутнє! Такі запитання вирували в його голові. 

***

Коли він увійшов всередину то одразу насторожився він відчув присутність іншої людини, так наче його хтось навмисне чекає. 

- Схованки то дитяча гра! - промовив він ввімкнувши світло.

- Так хочеться інколи побути дитиною! - промовив жіночий голос.

- Джанет, що ти тут робиш? - здивувався Матіас коли розгледів стрункий силует Джанет.

- Налякала? - вона вийшла на світло і посміхнулася. 

- Та чого мені лякатися? 

- А й справді чого тобі лякатися, врешті пред тобою просто жінка, а не чудовисько! 

- Ти точно не схожа на чудовисько! - тепер вже посміхнувся Матіас.

- Це комплімент? 

- Безсумнівно Джанет. То як ти тут опинилася, а головне навіщо палила в приміщенні? - Матіас нібито обурився.

- Кенні поділився де тебе знайти, а за паління вибач не втрималася, довго чекала тебе! - пояснила вона.

- У мене вечірня пробіжка! 

- Я так і подумала! - посміхнулася Джанет.

- То чого чекала на мене так довго? - він повністю відкрив вікно, щоб запах сигарет повільно втік.

- У нас якби ділові відносини! - нагадала вона.

- Що є то є, але лише ділові! - зауважив він.

- Так Матіасе на більше я і не можу розраховувати! - з якимось глибоким жалем прозвучали її слова.

- Ну то чим порадуєш, домовилася? - Матіас вдав, що не звертає на ці слова жодної уваги.

- Я принесла тобі продуктів, усе як ти любиш! - Джанет вирішила грати з ним в ту саму гру, що і він.

- О, ти ще пам'ятаєш? - посміхнувся він.

- Я все пам'ятаю! - проказала вона поглянувши в його очі.

- Приємно, але навіщо мені це зараз, якщо в тебе є розмова по справі то я уважно слухаю тебе, а якщо ні то чого ти тут?

- Може тому, що я досі люблю тебе! - з повною серйозністю промовила Джанет.

- Облиш, навіть нічого не кажи окрім того, що мені важливо почути зараз! - попросив він.

- А мені важливо, щоб ти почув мене зараз! - наполягла вона.