Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

***
 

У нашій кімнаті на мене чекали насторожені дівчата.

— Він у мене! — тільки й сказала я, заходячи всередину та демонстративно витягуючи ключ з кишені.

Бетті з полегшенням видихнула, а Ебба усміхнулась і весело промовила:

— Я бачила, як вона дає тобі ключ! Знову все спрацювало так, як я побачила! — вона почала стрибати по кімнаті, плескаючи у долоні.

— Рано радієш! Потрібно потрапити туди ще якось до того, як... —  промовила сухо я.

— Ми все влаштуємо! — весело відповіла Ебба, забираючи у мене з рук ключ. Я дивилася на неї — мала була знов дуже дивною... Вона задерикувато підморгнула мені. Я важко зітхнула.

— Ріко, я рада, що тобі вдалося дістати ключ. Це дійсно круто! — промовила Бетті, яка сиділа на своєму ліжку. — Але може будемо вже лягати? — Вона позіхнула. Я тільки зараз звернула увагу, що виглядала білявка стомленою.

— О, так! Завтра буде... ненасичений день! — загадково випалила Ебба, наче сповнена якоїсь несамовитої енергії.

— Ти щось бачиш? — обережно запитала я.

— Поки що нечітко! Але дещо... таке хвилююче! — широко посміхнулася Ебба.

Бетті на це лише знизала плечима та знову позіхнула.

— Еббо... — почала я.

— Все буде добре, Ріко! — мала поклала мені руку на плече, і цей жест зараз справді заспокоїв мене.

— Добраніч, — промимрила Бетті у цей момент, лягаючи у ліжко та накриваючись ковдру.

— Ти в порядку? — запитала я, трохи здивована її раптовою байдужістю.

— Так. Просто втомилась за ці дня від малої ясновидиці… та її енергійності… — тихим втомленим голосом промовила білявка, повертаючись у ліжку спиною до нас. А потім позіхаючи додала: — Тобі ще митися, а скоро Відбій.

— Гарних снів, Бетті, — розгублено відповіла я. На душі було дуже не спокійно.