Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ага! — підтакнула й вийшла з приміщення.
Мені потрібно було ще до Тренувань потрапити в одне місце, тому вирішила не заволікати й вирушила туди прямо зараз.
***
Вчитель Поетрі сиділа за столом у своєму кабінеті та щось читала.
— Вчителю! — гукнула я. Жінка здригнулася.
— 30-15? Що Ви тут робите..? — її голос був схвильований. Доросла поклала відкриту книгу на стіл та накрила її якимось папірцем. Усі її дії були скуті та невпевнені, а сама вона здавалась розгублено-дивною.
«Чому це в неї щоки такі червоні? Що вона там таке читала?»
— Хотіла попросити Вас про дещо... — невпевнено почала я.
— Про що саме? — Вчитель Поетрі склала руки на столі перед собою.
Напевно її хвилювання передалося мені, бо мої коліна почали тремтіти. Я нервово проковтнула.
— Ме... ме-ні... Мені потрібна… Ваша допомога... — ледь видавила я з себе. — Можливо... Вам здасться... це трохи... дивним...але...
Вчитель не відриваючись дивилася на мене. Я добре бачила її болотного кольору здивовані очі через товсті окуляри. Зараз Вчитель Поетрі нагадувала мені бабку, яку нам показувала Вчителька Селл на заняттях з біології.
— Кажіть, 30-15, що Вас цікавить? — голос Дорослої повернув мене до кабінету.
Я тяжко зітхнула та вже більш зібрано відказала:
— У мого друга сьогодні день народження... І я хочу зробити йому подарунок...
— День народження? Подарунок? 30-15, це дивна ідея... — промимрила розгублено Вчитель Поетрі. — Але... Але до чого тут я? — Вона незрозуміло заморгала та зробила якусь незграбну дію руками. Тепер вона нагадувала мені велику муху, що потирає лапками.
Це кумедне порівняння допомогло мені повернути собі самовладання, і я більш впевнено промовила:
— Вчителю Поетрі, я впевнена, у Вас є те, що може мені допомогти зробити подарунок моєму другові.
— В мене є те, що може допомогти… Чим я можу тобі допомогти? — спитала вона зовсім розгублено та закліпала очима.
Я зробила глибокий вдих.
— Я хочу подарувати своєму другові збірку поезії... Поезія… це ж чудово? Це хороший подарунок?
— О, 30-15... — на її очах раптом виступили сльози. Чесно, такого я точно не очікувала. — Ви написали йому вірші? Це чудово! — Вчитель Поетрі склала у дивному жесті руки на грудях, наче вона молиться.
Я злегка поморщилась.
— Ну, не зовсім... я написала… — зам'ялася. — Це лише вірші різних поетів, які мені подобаються... І це тільки поки що у мене в голові все... І то частково... Але Ви можете... Ви можете допомогти мені їх усі зібрати в одну збірку? Ви допоможете мені? Я знаю… у Вас є ота штуковина…
Доросла подивилася на мене очима повними сліз і кивнула.
— Ну звичайно ж! Звичайно, я допоможу! Яка чудова ідея! З чого почнемо?
Я з полегшенням видихнула.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro », після закриття браузера.
