Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Алекс не любить солодке? – цікавиться вона.
- Не дуже.
- Добре.
Жінка йде, а я дивлюся їй вслід. Вона проходить повз команду та плескає по плечу Макса.
Алекс підбігає до мене одразу, як я залишаюся одна.
- В мене є пару хвилин перерви. Все добре? Ти мені здалася наляканою, - хвилюється хлопець.
- Так. Ми поговорили та помирилися, - погладжую Алекса по спині.
- Добре, - хлопець швидко цілує мене.
- Ліві, як так вийшло, що ти обрала цього невдаху? – сміється Фред. – Я набагато кращий.
- Ага, і дуже пихатий, - сміюся я, беручи Алекса за руку.
- Або я. Ти бачила мої м’язи? – Дерек знімає футболку та грає груднями м’язами.
- Які ви бовдури, - сміюся я та притягаю Алекса до себе, цілую його в щоку.
- Ну нічого. Ми ще наведемо аргументи, - примружує очі Фред.
Алекс дає йому потиличника та біжить назад на майданчик. Щаслива посмішка не сходить з мого обличчя. Я завершую свої завдання та спостерігаю за грою. Сідаю зручніше, спираючись ліктями на стіл і кладу підборіддя на долоні.
Дерек пробігає полем, граючи до мене бровами. Макс гримає на нього і вираз обличчя хлопця стає серйозним.
Хлопці завершують тренування і Макс дає їм подальші настанови.
- Фред, до змагань не їж фастфуд, - змучено каже брат.
- Я ? – плескає себе в груди хлопець. – Я таке не їм.
- Всі ми бачили як ти запихався піцою після тренування, - сміється Дерек.
- Це було один раз. Не всім жерти протеїнові батончики як тобі, - дує щоки хлопець.
- Досить гризтися. Ходімо вже всі додому, - підганяє команду Алекс.
- Не терпиться залишитися з Ліві на самоті, - двозначно посміхається Фред.
- Я теж йду, бовдур, - Алекс кидає м’яча в груди хлопцю.
Фред робить вигляд ображеної дитини та хапає свою сумку, відсалютовує нам та йде до дверей.
Алекс обіймає мене за талію та цілує в щоку.
- Я заберу тебе вранці, - прощається хлопець.
- Не йди ще. Залишись на вечерю, - обіймаю хлопця за передпліччя.
- Ліві, батько чекає, - вагається Алекс.
- Лише на годинку, - цілую в щоку хлопця. – Мама готує вечерю.
- Тоді я точно буду зайвим, - цілує мене в маківку хлопець.
- Ні. Все пройде чудово. От побачиш.
Я беру хлопця за руку та тягну в сторону кухні.
- Давай, я хоча б прийму душ, - зупиняє мене хлопець.
- Добре, - відпускаю його долоню.
Макс наздоганяє Алекс і вони разом підіймаються до його кімнати.
Залишаю свої зошити на столі у вітальні та прямую до кухні. Мама саме заварює каву.
- Люба, тренування вже закінчилося? – питає жінка, оглядаючись через плече.
- Так. Хлопці скоро спустяться. Тобі допомогти?
- Ні, займай місце. Дзвонила Мередіт. Твоє день народження буде найкрутішою подією цієї весни. Вона найняла нового декоратора, і в неї нова співачка. Ще залишилося отримати відповідь від Поля, а так всі запрошені будуть.
- Чудово, - майже проспівую я, пальцями загинаючи в декілька разів серветку.
- Ти не рада? – обертається до мене мама.
- Звісно рада. Але все так масштабно. Може просто зберемося сім’єю, покличемо Алекса та Наталі?
- Наталі з Алексом також обов’язково будуть і ще декілька моїх друзів.
«Декілька десятків» - передражнюю подумки маму.
На сходах чути тупіт ніг хлопців. Вони з’являються в кухні. Макс підходить до мами с посмішкою та цілує її в щоку.
- Хто ця жінка, Ліві? Це точно наша мати? – криво посміхається мені брат.
Своїми словами викликає посмішку мами та легенький прочухан.
Алекс залишається стояти позаду мене, спиною відчуваю його напруження. Протягую до нього руку та усаджую на стілець біля мене.
- Макс, коли ти встиг вирости таким розумним? – прищурює очі мама. – Розлий усім каву.
Брат прямує до стільниці і бере чайник. Ставить біля мене горнятко чаю і каву для Алекса.
- Алекс, по розповідям дочки, я зробила висновок, що ти справжній поціновувач кави?
- Так, якщо можна це назвати так, - невпевнено відповідає хлопець, насторожено поглядаючи на маму.
- Як твій батько, він справжній гурман. Сінді знаходила рідкі сорти і для мене також. Ця кава одна з моїх найулюбленіших, - посміхається мама та кладе біля нас тарілки з млинцями.
Мої щедро политі карамеллю, посипані горіхами і полуницею. В Алекса в тарілці багато ягід.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.