Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

На сходах лунають кроки і ми замовкаємо. Жінка несе на вішалці сукню. Простягає її мені і долонею вказую на ширму. Заходжу за неї та обережно одягаю сукню, намагаючись ніде її не зіпсувати.

Виходжу за ширми і тримаю руки по далі від сукні, хоча так і хочеться провести по цій шовковій тканині, яка приємно холодить шкіру.

Вілла опиняється біля мене, поправляє тканину. Жінка повертає мене до дзеркала, де я можу роздивитися себе у повний зріст. Забираю окуляри з дивану та роздивляюся своє зображення.

Сукня глибокого винного кольору трохи нижче коліна,  корсет щільно огортає талію, v-подібний вираз відкриває привабливий вигляд на декольте, короткі лямки, наче невеликі хмаринки спадають  на передпліччі, від пояса сукня стає вільнішою, відкриваючи виріз від стегна до низу.

Темне каштанове волосся доповнює ефект від сукні, очі наче стали ще зеленішими.

- Вілло, ви геній. Це прекрасно. Вона ідеальна, я навіть не буду питати чи є ще якісь варіанти, - посміхається подруга.

- От і чудово, - задоволено посміхається жінка та сідає в крісло.

- Скільки коштує ця сукня? – запитую я, проводячи долонями по боках, роздивлюся себе у дзеркалі.

- Ця сукня вартує тисячі компліментів та овацій. А тобі я її дарую. З днем народження, - вже тепло посміхається жінка, її очі стають добрішими.

- Дякую, але я так не можу. Це ваша праця.

- Захвату в твоїх очах буде достатньо.

- Дякую, - посміхаюся я.

Прямую за ширму та знімаю сукню, обережно вішаючи на вішалку. Вілла дає мені чохол і ми обережно пакуємо туди річ.

Жінка проводжає нас за двері і одразу закриває їх, як тільки ми переступаємо поріг.

- Дуже гостинна жінка, - кидаю швидкий погляд на подругу, поки ми йдемо до авто.

- Творча людина, але дійсно талановита. Моя сукня до речі теж від неї.

- Нагадай надіслати їй подяку. Що їй подобається?

- Односолодовий віскі та сигари. І ні в якому разі не солодощі, фруктів буде достатньо.

- Віскі та сигари? Серйозно? – дивуюся я.

- Ліві, я би подивилася на тебе, якщо для справи, якою ти дихала і жила, ти стала би застарою. І всі ці жертви можна сказати марні. Успіх був швидкоплинний, а на сімʼю в неї часу не було. Тож так. Віскі та сигари.

Із сумом оглядаю будинок на прощання та сідаю в авто.

Додому ви встигаємо майже за годину до приїзду стиліста. В першу чергу, Наталі закидає рожеву сукню десь в глиб шафи, а на її місце вішає сукню від Вілли, дбайливо розгладжуючи тканину.

Стиліст з’являється рівно о п’ятій, коли ми з Наталі чекаємо його після душу в халатах.

Це Джордж. Він з’являється як грім серед ясного неба.

- Привіт, красуні, - щебече чоловік. – Готові стати принцесами?

Його білі зуби яскраво виділяються на смаглявому обличчі. Темне волосся укладене гелем назад.

- Ніяких принцес. Нам потрібен дещо інший образ, - посміхається Наталі.

- Луіза надіслала мені фото твоєї сукні. В мене вже є ідеальний образ до того всього. До речі, де вона? – оглядається чоловік.

- Хто вона? – перепитую я.

- Сукня, звісно, - Джордж опускає свою сумку на підлогу.

- Плани дещо змінилися, - починаю я.

- І сукня також, - широка посміхається Наталі та вказує на сукню, що висить на дверях у ванну кімнату.

Джордж підходить до дверей і поправляє свої великі окуляри.

- Здається я взяв такий відтінок помади, - зачаровано каже чоловік. – Це ж робота Вілли чи не так?

- Так. Це вона, - задоволено відповідає Наталі.

- Ліві, як в тебе вийшло? В цієї жінки зазвичай замовлень на рік вперед. Моя Лілі ніяк не може вгадати чергу.

Я здивовано дивлюсь на подругу, для мене в новину, що у Вілли черги з бажаючих.

- В мене є свої зв’язки, - посміхається Наталі.

- Люба, а я тебе вже знайомив зі своєю дружиною? – підлабузнюється Джордж.

- Я зможу домовитись про зустріч для твоєї дружини, але тільки за однієї умови, - серйозно каже дівчина.

- Що завгодно, - посміхається Джордж.

- Ми з Ліві маємо сьогодні сяяти і бути самими гарними, - Наталі сідає в крісло, закидаючи ногу на ногу.

- Буде зроблено, пані, - Джордж жартома поклоняється дівчині та цілує її руку.

Чоловік дивиться то на мене, то на Наталі.

- Ліві, почнемо із зачіски, - гребінцем він вказує на стілець біля мого туалетного столику.

Джордж справжній чарівник, майже за дві години ми з Наталі сяємо. Чоловік задоволено оглядає нас,  одягнутих у сукні.

Наталі в чорній сукні футляр з довгими рукавами, спина відкрита, довгий розріз заду сягає трохи вище рівня колін. Її тендітна фігурка виглядає неймовірно привабливо, граційно. Довге русяве волосся відіграє мідними нотками,вкладене обʼємними хвилями, підведені очі тонкими стрілками стають зараз майже лисячими, губи ваблять насиченим червоним кольором.