Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Еріон відчув, як холодок пробіг по його спині. Він інстинктивно поглянув на Тінеріз, але меч залишався безмовним і позбавленим тієї темної аури, яку зазвичай випромінював. У цьому місці, де не було жодної тіні, Тінеріз здавався безсилим, як і Амулет Райнара.

— Тут ніби сама темрява придушена, — промовив Еріон, сповнений відчуття безпорадності. — Це місце не залишає жодного шансу на тінь… наче воно створене, щоб позбавити темряву сили.

Райнар, дивлячись на свій артефакт, кивнув, відчуваючи подібне.

Салем уважно оглянувся, його погляд зосередився на стінах.

— Якщо це місце справді позбавлене тіней, можливо, воно створене для стримування темних сил. Може, тут зберігали щось, що мало бути схованим від усіх. Щось, що не повинно було контактувати з темрявою.

Вони йшли далі, і коридори стали ширшими, відкриваючи велику залу з масивними колонами, що підпирали стелю, яка губилася десь у темряві над їхніми головами. Здавалося, що зал був безмежним, хоча жоден куток не утворював і натяку на тінь. Колони стояли віддалено одна від одної, і кожна з них була покрита таємничими письменами, які випромінювали бліде світіння.

— Вони навіть не відкидають тіней, — прошепотів Райнар, дивлячись на ці дивні колони. — Це місце створене, щоб бути чистим від темряви. Але чому? Що вони намагалися тут стримати або приховати?

Елрік обережно підійшов до однієї з колон, намагаючись розібрати символи. Він уважно вдивлявся в письмена, поволі шепочучи щось, ніби сподіваючись розгадати секрет.

— Здається, ці символи описують обряд… обряд очищення, — сказав він, обернувшись до решти. — Можливо, цей обряд створює бар'єр, що пригнічує силу темряви. Він запечатує будь-який зв'язок із темною енергією, що входить сюди.

Еріон відчув, як йому ставало дедалі важче тримати меча — ніби Тінеріз з кожною хвилиною намагався вирватися з його рук, бо перебування в цьому місці було для нього мукою.

— Ми повинні поспішати, — сказав він, приглушуючи страх. — Якщо це місце здатне повністю позбавити нас сили артефактів, то залишатися тут надто небезпечно.

Райнар з напруженим виразом обличчя кивнув.

— Але чим ближче ми підійдемо до центру, тим сильніше буде цей вплив, — зауважив він. — Якщо ми хочемо знайти те, що тут сховане, нам доведеться протистояти цьому "очищенню".

Салем і Елрік обмінялися короткими поглядами й мовчки погодилися. Вони зрозуміли, що відступати вже пізно. Їх чекала боротьба з невидимим ворогом — самим місцем, яке не терпить жодної тіні та доторку темряви.

Салем, оглядаючи величезну залу, розмірковував уголос:

— Якщо це місце дійсно придушує всю темряву, тоді, мабуть, саме через це Братство Тіней уникає його. Для них цей простір — справжня пастка.

Елрік задумливо кивнув, вивчаючи символи на колонах.

— Це пояснює, чому Братство так обережно обходить Валеонські гори. Вони могли б захопити будь-яку старовинну споруду, навіть найнебезпечнішу, але не тут. Їм би просто не вистачило сил. Навіть наймогутніший член Братства втратив би свою силу ще до того, як добрався б до самого центру цих руїн.

Еріон обдумував його слова, поволі розуміючи природу цього місця.

— Отже, для них це не просто небезпечна локація. Це їхня протилежність, їхній природний ворог, — додав він. — Братство, наповнене темними знаннями і закляттями, не може навіть наблизитися до цього місця без загрози втратити свою суть, свою темну силу.

Райнар, уважно слухаючи, зосередив погляд на своїх руках, які тепер виглядали майже блідими в цьому світлі, позбавленому тіней.

— Це змушує мене задуматися… — тихо промовив він. — Можливо, тут заховане щось, чого Братство боялося. Щось, що могло б зруйнувати їхню силу. Чи, принаймні, щось, що суперечить їхній природі настільки, що сам факт його існування загрожує їхньому впливу.

Елрік підхопив його думку:

— Так, і якщо вони не можуть потрапити сюди, це означає, що це місце — одна з небагатьох зон безпеки від їхнього впливу. Парадоксально, але це місце може бути нашим притулком, якщо ми зможемо його прийняти, навіть попри те, що воно глушить силу ваших артефактів.

Салем кивнув, його обличчя виражало задумливість.

— Це означає, що якщо ми знайдемо тут те, що шукаємо, воно буде захищене від впливу Братства — сказав він. — Слабкість ваших артефактів може зіграти нам на руку — Братство не зможе впливати на нас, поки ми тут.

Еріон відчував напругу, але й певне полегшення. Вперше він розумів, що їхня сила і темрява, яка часто ставала джерелом проблем, тут не мають значення. У цьому місці вони були звичайними людьми, такими ж вразливими, як і будь-хто інший. Він прийняв це, розуміючи, що їхній шанс не в артефактах, а в рішучості.

— Тоді у нас немає вибору, — промовив Еріон, його погляд був рішучим. — Якщо тут приховано щось, що може захистити нас або стати зброєю проти Братства, ми мусимо знайти це.

Компанія рушила далі, залишаючи позаду думки про силу та темряву, зосереджуючись на єдиній меті — дістатися до центру цих руїн і знайти таємницю, яка могла б змінити хід їхньої боротьби.

Рухаючись коридорами, вони з подивом помітили, що всередині руїн панувала незвична тиша і спокій. На відміну від багатьох інших древніх споруд, де вони стикалися з численними пастками або небезпечними створіннями, цей шлях був вільним. Високі стіни й колони не несли жодної загрози, а на підлозі не було й сліду прихованих пасток чи магічних символів, які могли б зачепити недбалого мандрівника.