Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- З днем народження, Ліві, - Зак промовляє це тихо, ніжно та мʼяко цілує в щоку.

- Дякую, - шаріюся я, почуваю себе не в своїй тарілці.

- Ти дуже гарна, виглядаєш неймовірно, але в твоїх очах журба, - хлопець уважно дивиться в моє обличчя.

- Ні, все добре, - посміхаюся я.

Зак спирається на перила поруч, його погляд окидає пейзаж навколо. В очах відбивається блакитне небо, сонячні промені осяюють його профіль.

- Не такого свята хотіла? І ти сумуєш за Алексом? – цікавиться хлопець.

- Ну так. В них сьогодні гра. І я не хотіла аж такого пишного свята з усіма цими друзями мами. Я навіть половини не знаю.

Зак стиха сміється.

- Моя мама така сама. На моє минуле день народження вона потягнула мене в Мілан.

- За покупками? – пирхаю я.

- Це також було. Але вона покликала всіх своїх подруг з чоловіками. Ніби на святкування дня народження любого сина. Загалом весь вечір я провів на барі розмовляючи з барменом. Виявився дуже цікавим хлопцем, - хмикає хлопець.

- А твої друзі?

- В мене їх не багато, а найкращих немає.

- Шкода. В мене хоча б є Наталі, - вказую на дівчину, яка розмовляє зі своєю мамою.

- Сара – моє все, вона мені і за найкращого друга, - хлопець нахиляє голову вниз, ховаючи посмішку.

- Сара? Ти не розповідав мені про неї, - оживляюся я.

- Моя кохана. Ми навчаємося разом в коледжі, - очі хлопця сяють теплотою.

- Ти не казав, що в тебе є дівчина, - жартома штовхаю його, задоволено посміхаючись.

В мене наче тягар падає з плечей.

- Тихіше, - хлопець оглядається по сторонам.

- Що сталося? – дивуюся я.

- Мама думає, що ми розійшлися, - шепоче Зак.

- Вона була проти ваших відносин? – нахиляюся ближче до хлопця аби ніхто нас не почув.

- Так. І проти - сказано надто м’яко. Тож ми вирішили порвати відносини.

Я вражено дивлюсь на нього, відкривши рота.

- Звісно, не насправді, - сміється Зак. – Для мами і всіх знайомих. Ми зустрічаємося зараз таємно.

- Вражає, - роблю ковток шампанського.

- Твоя мати також не дуже полюбляє Алекса?

- Загалом так, але вона виправляється. Мама не проти наших відносин.

- Це чудово, - хлопець якось недовірливо поглядає на мене.

Ми направляємо погляд на горизонт. Теплі промені ніжно гріють обличчя.

- Я все думав над твоєю картиною і над тією історію з книгою. Я б залюбки її прочитав.

- Я зможу зробити для тебе копію. Але, Зак, ніхто інший не має побачити цю книгу.Джек не переживе якщо хтось скористається роботою Сенді.

- Джек? – не розуміє Зак.

- Батько Алекса. Він береже кожну роботу.

- Добре. І я думав над тим аби таки видати цю книгу.

- Це було б прекрасно, - радію я. – Але вони не захочуть.

Мій настрій падає.

- Чому? – Зак обертається до мене, уважно розглядаючи моє обличчя.

- Джек хотів аби книга була ідеальною, з оформленням сторінок та ілюстраціями як описала Сенді.

- Давай ми зробимо он як. Ми надрукуємо тільки один екземпляр, який ти презентуєш Алексу та його батьку. Якщо загалом сподобається, то ми зможемо співпрацювати далі.

- Але ті всі малюнки. Картини займуть так багато часу.

- Знаєш, не тільки мені пощастило із Сарою, але й тобі. Вона працює графічним художником у вільний час від навчання. Ми зможемо всі разом обговорити книгу і ви разом попрацюєте над ілюстраціями та оформленням.

- Дякую, дякую, - широко посміхаюся та міцно обіймаю хлопця. – Це найкращий подарунок для мене. Дуже тобі дякую.

- Я спитаю в Сари, коли вона буде вільна. А зараз прошу мене вибачити, але я вже поїду. Мене чекає кохана. Ти мене не бачила, - хлопець мені підморгує та цілує ще раз в щоку.

- Дякую, хотіла би і я піти, - сумно видихаю я.

- Так вперед. Це твоє свято, а гості себе чудово почувають і без твоєї уваги.

Хлопець вказує долонею на людей поза нами. Всі зайняті світськими розмовами, в мою сторону навіть не дивляться. Зак злегка стискає моє плече та йде до виходу.

До мене поспішає Наталі.

- Ви так мило розмовляли, я б на місці Алекса почала б тебе ревнувати, - подруга обіймає мене за руку.

- У Зака є дівчина і це чудова новина. І вони допоможуть мені видати книгу Сенді.

- Це ж чудово. Ти через це така щаслива стала?

- Я маю до тебе пропозицію, - хитро всміхаюся я.

- Яку? – на вуста подруги переходить така сама посмішка.