Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

— Добре Кенні, просто що далі?

— А далі тільки нове життя, подалі звідси і усе це буде кошмарним сном не більше! — надія горіла в його очах, я ніколи ще не бачив такого Кенні.

— З тобою все буде добре? 

— Навіть коаще ніж можна собі уявити!

— А якщо знадобиться моя допомога?

— Ні, ти навіть якщо і знадобиться то ти боєць, а не вбивця!

— Але ти теж не вбивця!

— Твоя правда, та я можу вбити, а ти ні, і це чудово не доведи тебе Боже до такого!

— Гнів людський не чинник божої справедливості.

— Так, але гнів скривджених все ж краще за просто людський! Тобі час!

— Ти Джанет не бачив!

— Не бачив, не знаю, та все буде з нею добре!

— Сподіваюся!

— Тобі час, прощавай друже і вибач за все!

— Я теж тобі дякую, коли все закінчиться знайди мене!

— Дай Бог побачимося!

Я звісно його розумію, хоч я і був певен у своїй перемозі але не варто було бути занадто самовпевненим, адже знаємо, що з цього інколи виходить. Певно Кенні знає краще, що робить ніж я, тож так би мовити я відпустив його і хоч спочатку він просто називався моїм другом то зараз я назвав його ним не просто словами, а розумом, дивним внутрішнім переконанням. Я побажав йому успіху і нагадав, що варто пам'ятати, що наше життя не даремне. Що стосується Джанет то я не бачив її, не зустрічався з нею сьогодні і тому переймався цим, адже на неї цек не схоже, якби з нею тільки все гаразд. Але мені вже час виходити на ринг, сподіваюся з нею все добре, було є і буде. Тож я налаштувався і на вихід, як хтось схопив мене за руку і не дав ступити навіть кроку. Я повернувся, то була вона — Джанет!

— Не лякай так! — повернувся я.

— Відколи ти у нас лякливий хлопчик? 

— Певний страх є у кожного! 

— О Матіасе, у нас обмаль часу! — промовила вона.

— Що таке, куди ти мене тягнеш мені ж на ринг!? — я нічого не розумів.

— Ану не пручайся, сюди, тут нас ніхто не побачить, це небезпечно! — вона міцно тримала мене за руку і затягнула в безпечне на її думку місц, якась комірчина за лаштунками.

— Хочу тобі сказати дещо! — вона знову кудись поспішала.

— Кажи! — Джанет поспішила викласти максимально коротко стан справ...

...

Барнст був присутнім сьогодні тут. Самовпевнений одинак, що спадає на вовка своїм характером, але ходить тихенько мов той тигр. Завжди він з'являється непомітно і майже завжди вчасно, така собі майже всюди присутня особистість. Ніхто з присутніх нізащо, не здогадається, що головний бос організованої злочинності цього міста стоїть поруч з ними, а не сидить у вишуканому кріслі, як його підопічні. Це і відрізняло Барнста від усіх хто працював в його брудній організації, він завжди був поряд з людьми, щоб отримати достовірну і правдиву інформацію з простих вуст. Важко було з ним гратися, усі боялися, а коли боїшся то і не наважуєшся бунтувати. Можливо звичка тигра підкрадатися і знати все з простих вуст залишилася з військового минулого і це було його особливісттю серед злочинців, але нажаль честь з часів минулих проминула, як і все що називається минулим. Він спадав на звичайного чоловіка, щоправда у довгому плащі, оскільки Мегавіль завжди був улюбленцем дощу, це було не таким підозрілим, як у місцях де панувало сонце. Тож він, як і всі інші очікував поєдинку, але його ставка на цей поєдинок була куди вагомішою, і це не гроші, а його життя. Тож кому, як не Барнсту турбуватися про все, що зараз відбудеться на рингу. Не довго ще тобі тікати від причастя злочиннцю, що по-праву чекає на тебе, ой не довго, ще трішки, з такими думками я йшов до рингу.

Першим на рин вийшов Алісон і схоже глядачі трохи не зрозуміли, що відбувається бо всі очікували побачити одного із найшаленіших бійців, яких вони знали. Але перед ними постав абсолютно нормальний чоловік із сумними очима. Він був у чудовій формі, трохи відпустив велику бороду, видно, що його життя почало дійсно змінюватися, але я побачив не того хто просто б'ється з іншими, а того з ким бореться життя. Якщо його висунули на заміну такому сильному бійцю, яким був Алігатор то значить Бебіт погоджується з думкою Кенні, що цей чоловік і справді сильний. Що ж, тепер моя черга, виходити.

Люди верещали і скандували побачивши мене, яка велика спокуса не піддатися своєму самовдоволенню чуючи ці кроки але я теж вже став іншим, моє життя почало змінюватись. Я думав, що моє існую а не живу, що все навколо рутина, а не можливість бути тим ким я можу бути. Усе, що зараз відбувалося навколо мене і рингу усі ці люди і їхнє скандування більше не приносили мені задоволення, я навпаки відчув якусь огиду. Я йшов сюди не зради шоу не заради, криків, аплодисментів, визнання чи слави, як це було можливо раніше. Та ні неможливо, було насправді, проте зараз усе не так, зараз я тут з конкретною ціллю. Боротися за свої інтереси самолюбство, боротися за інтереси інших геройство, боротися за благо інших благородство. Усі люблять себе і це нормально, якщо не любитимеш себе не полюбиш ближнього свого якщо не полюбиш свого ближнього не полюбиш Бога.