Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В одну чашку щедро додає вершків та карамельного сиропу. Ароматну передає мені, а сам робить ковток міцної чорної кави.
- Мама розізлилася через вчорашнє свято? – Макс робить ковток кави.
- Так. Я її підвела знову, - знизую плечима я.
- Ліві, тобі дуже пощастило, що ти можеш поїхати звідси. Обери університет якнайдалі від дому, краще на іншому материку.
- Макс, я здається ніколи не питала в тебе. Чому ти залишився тут?
Брат важко переводить подих.
- Мені потрібно перейняти справи батька. І я не міг залишити тебе. Наступного року я переведусь звідси. Закінчу навчання в Канаді.
- Що? – вражено дивлюся на брата.
- Так. Ми поїдемо разом. Мені залишилось не так багато довчитися. Після навчання ми відкриємо філію у Чикаго.
- Чикаго? А тут? – мій подив з кожним словом брата стає тільки більшим.
- Тут буде батько. Я почну майже спочатку. Туди і запрошую тебе після навчання, - посміхається брат.
- Макс, а мати? Ми ж мали працювати тут разом. Розвивати сімейну справу.
- Ми і будемо її розвивати, але в Іллінойсі. Тато впорається з Мічиганом.
Макс видихає та кладе чашку на стільницю.
- Ліві, ми з батьком планували нову філію ще рік тому. Мама про це не знає. Мене вона би ще відпустила, а от тебе ні. Ти би сиділа біля неї, поки вона не влаштувала би тобі таке життя, яке хоче вона. Ідеальне, зразкове життя.
- Я думала, що з самого початку ти хотів навчатися тут. А виходить тільки через мене. Макс, навіщо ти це зробив?
- Бо я дуже люблю свою сестру. А мати би просто зламала тебе за ці три роки. Ти була би ідеальною донькою з мріями матері.
Сльози виступають на моїх очах. Тепла посмішка брата пливе переді мною. Долонями витираю очі та міцно обіймаю брата. Макс ніжно гладить мою голову.
- Дякую. І я тебе дуже люблю, - дужче стискаю брата в своїх обіймах.
- І до речі, Марта не буде сидіти з нами. Я відпустив її на три дні, поки не приїде батько.
Відриваюся від брата та широко посміхаюся.
- Але, Ліві, зробіть так аби я не пошкодував про це.
- Обіцяю, - цілую хлопця в щоку та ще раз стискаю в обіймах. – І я хотіла поговорити про тебе. Ти якийсь сумний сьогодні. Що сталося?
- Наталі розповіла? – Макс складає руки на грудях.
- А що вона мала мені розповісти? Вона жалілася, що ви не дали їй потанцювати ні з ким у барі.
- І все? – скептично оглядає мене брат.
- Так. Давай розповідай, що сталося? – намагаюся аби мій погляд не виказав правди.
- Ми дійсно танцювали в барі. До неї чіплялися якісь місцеві хлопці, але ми були би не командою аби відпустили нашу дівчинку з невідомими хлопцями.
Я сідаю за стійку, а брат опирається навпроти мене і спрямовує погляд у підлогу.
- Ми з Нат пішли прогулятися, словом ми поцілувалися, але я вчинив як покидьок.
- Ти її відштовхнув? – направляю брата далі.
- Ні. Ми цілувалися, а тоді я дав задню. Вона певно дуже образилася.
- А що відчуваєш ти сам?
- Не знаю. Я відчуваю себе погано через це все, але я і був радий тому клятому поцілунку. А тепер все заплуталося, - брат підіймає на мене стомлений погляд.
- Макс, вона подобається тобі. Але ти боїшся і це нормально. Але може варто спробувати?
- Ні. Не варто навіть починати. Нат мені подобається зараз, але це не буде тривати довго. Я не постійний і вона просто чергова дівчина, до того ще зовсім мала.
- Макс, - починаю я.
- Все, - перебиває мене брат. – Тему закрили. Ми надто різні і ніякого спільного бути між нами не може.
Мовчки розчаровано хитаю головою. Брат ставить чашки у раковину.
- Ліві, я поїду вже, - дзвінкий раптовий голос подруги лякає мене.
- Як ти мене налякала, - обертаюся до подруги.
Наталі одягнута в мій костюм, заплутане волосся зібране в недбалий хвіст. Дівчина виглядає втомленою.
- Мене шукає мама, - пояснює подруга.
Дівчина міцно мене обіймає.
- Я відвезу тебе, - пропонує брат.
- Не потрібно. Я же з машиною.
Наталі посміхається мені та прощається з Максом.
Коли за подругою зачиняються вхідні двері, я обертаюся до брата. Його погляд прикипів до дверей.
- Останнім часом вона змінилася. Стала наче більш тихою, - задумливо кажу я.
Макс уникає мого погляду та вимиває чашки.
- Йди відпочинь, - брат дає знати, що наша розмова добігла кінцю.
Зі своїми відносинами та почуттями я геть прогледіла усе, що відбувалося між братом та Нат. Тепер вона залишилася один на один зі своїми проблемами.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.