Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

Проте Алекс його перебиває.

- Так хотіла відповісти на твоє запрошення, що майже це зробила, коли знаходилась в моїх руках і так уривчасто дихала.

 В мене просто відпадає щелепа. І не тільки в мене, на обличчях Тома і Джуді просідає потрясіння.  Що він меле? Недоумок.

- Алекс, про що ти говориш? – крізь зуби ціджу я.

- А хіба було не так, Олівіє?

Всі три пари очей спрямовані на мене. Беру себе в руки.

- Все саме так і було, чиста правда. – Навіть Алекс виглядає здивованим. – Вчора мій брат запросив Алекса і своїх друзів до нас додому подивитися баскетбольний матч. Я зустріла його на кухні, весь вечір просиділа за домашкою з хімії і в мене просто не поверталася голова. Такий біль у шиї від довгого сидіння над конспектами. А Алекс просто чудо, сама люб’язність допоміг мені. З нього вийшов би крутий масажист. Так що я там не тільки уривчасто дихала, а ще й попискувала навіть.  І саме в цей момент мені подзвонив Том.

- Ще болить шия? – запитує Том, обіймаючи мене за плечі. – Я теж непогано вмію робити масаж і не тільки шиї.

Алекс вже збирається щось сказати як у Тома дзвонне телефон. Хлопець вибачається і виходить на вулицю поговорити.

- Таке у Алекса почуття гумору, - знизуючи плечима промовляю я.

- Любий, я вже злякалася. Ти так  серйозно це говорив. Ну актор.

До нас повертається Том. Хлопець невпевнено присідає біля мене.

- Мені треба терміново поїхати. Мати залишилася без машини, її в ремонті. Треба терміново відвезти її собачку до ветеринара. Якщо хочеш, поїхали з нами, Олівіє?

- Я поїду на таксі. Дякую. Вже час повертатися додому.

- А ви випадково не в клініку до місіс Стоун їдете, - запитує в Тома Джуді.

- Так.

- Я живу поруч з цією клінікою. Зможеш мене підвезти? А Алекс тоді відвезе Олівію і нікому не треба викликати таксі.

- Чудова ідея, Джуді. Що скажеш, Олівіє?

- Їдь з Джуді, я не проти. Собі викличу таксі, нам з Алексом не по дорозі.

- Чому? Вам же в одну сторону?

- Олівія, я тобі пізніше зателефоную, домовимося за наступну зустріч, - хлопець цілує мене в щоку. - Дякую, Алексе, що довезеш її.

- Без проблем, мені не важко.

Джуді швиденько чмокає Алекса у губи і вони з Томом вибігають з кафе. Алекс дістає з гаманця гроші і кладе в рахунок за себе та Джуді. Нашу частину чеку Том оплатив раніше. Я дістаю телефон і починаю шукати номер таксі.

- Що ти робиш? – запитує мене хлопець, його питливі очі спрямовані на мене.

- Я вже казала, викликаю таксі.

- Я тебе підвезу.

- Я їду на таксі, - нарочито виділяю кожне слово.

- Ні.

- Так. Я з тобою в одну машину не сяду.

В телефоні лунає голос оператора і я відволікаюсь від Алекса.

- Добрий вечір, мені потрібна машина на Харлі-стріт. Так, я зачекаю.

Подякувати я не встигаю, Алекс вихоплює в мене телефон.

- Скасуйте, будь ласка замовлення, ми передумали . Вибачте, що потурбували.

Хлопець скасовує виклик і кладе мій телефон в карман своїх джинсів.

- Що ти робиш? Залиш мене в спокої. Не хочу тебе бачити. Поверни мій телефон і я піду.

- Пішли в машину.

- Поверни мій телефон, - я простягаю відкриту долоню до нього. – Я чекаю.

- Швидко в машину, я втрачаю вже терпіння. Якщо сама не підеш, то я тебе туди понесу, просто закину на плече. Тут є учні з твоєї школи. Або сама йди, або я тебе понесу і в понеділок ти будеш темою номер один для пліток.

Я різко вискакую за столу  і вибігаю з будівлі. Хлопець наганяє мене на вулиці.

- Моя машина в кінці парковки, третя з кінця.

Мовчки йдемо до машини. В Алекса Форд куга сірого кольору. Її розбиту привіз друг батька хлопця, мовляв може якісь деталі можуть їм знадобитися. Проте Алекс її полагодив сам. Замінив внутрішні зламані деталі, вирівняв побитий корпус, купив нові фари, пофарбував і наразі вона виглядає новою. Часу він тоді витратив на неї багато. В нього завжди доглянута машина, а в салоні чисто.

- Я не поїду з тобою. Відай мені телефон, - наполягаю я і більш м‘яко додаю, -  будь ласка.

- Я сказав тобі ні. Тема закрита. Вже пізно, на таксі одну я тебе не відпущу. Або ми їдемо зараз на моїй машині, або я їду з тобою до тебе на таксі, а потім повертаюся назад і забираю машину. Обирай.

- Ааа, - гарчу я. – Та поїхали вже.

Хлопець відкриває мені двері пасажирського сидіння біля водія. Сідаю в машину і мене поглинає запах салону і його запах. Алекса. Машина наче пропиталася його запахом.

Застібаю пасок і простягаю руку до хлопця.

- Мій телефон. Швидко.