Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

Ще один різкий спуск, аж все нутро ледь не перевернулось навіть мене ледь не знудило, але я втримався, і дощ трохи попустив свій опір. Нарешті я побачив перед собою хоч щось, адже злива трохи пригальмувала, я побачив що стіни зі скель змінились на густий і старий темно зелний ліс з тими ж тисячолітніми мохами. Дуже різка переміна місцевості, але невідомо скільким ми вже проплили і де ми зараз знаходились.

Зявилась хвилинка перевести дух і заспокоїтись, адже течія уповільнилась, ми почали виливати зі своїх човнів воду, щоб уникнути затоплення. Руки вправно черпали воду, а очі продовжували зазирати і задивлятись на природу, що оточувала нас, мені захотілось приплисти до берега який теж був вкритий мохом і зробити невеличку паузу, можливо навіть зупинку, адже нас від дощу захищали могутні крони зелених дерев. Вони були настільки густими, що я невпевнений чи могло б сонце пробитись крізь них, але дивно, що в цьому лісі було достатньо світла, хоч щойно була справжня злива і темнюща гроза.

Річка стала ширшою і спроба причлаити до берега не увінчалась успіхом, нам не вдалось, наче якась невидима сила не дозволяла нам це зробити, точно, тут є невидимі межі подумав собі я і пильно роздивлявся щоб розгледіти більше навколо себе. Дощ потроху припинився, а річка перемінила свій зкаламучений вигляд на чистий, щось дивне творилось в цьому лісі, щось незбагненне."...