Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

"Мені вдалося знати картку доступу, та вона не відчинила потрібних мені дверей. Добре, що зміг зламати замок і тепер можна спуститися на четвертий рівень. Та це мене сильно ослабило.

Часом я навіть заздрю людям. Вони якось навчилися робити свої слабкості сильними сторонами. Ні, це тільки ілюзія, і я переконуяся в цьому кожен раз, коли говорю з ними.

Кохання, родина, друзі, робота, хобі... Це все так легко знищити, просто підібравши потрібні слова. Ніяких зусиль, я просто переказую їхні власні життя, тільки без прикрас. Часом розповідаю навіть те, у що вони самі не вірять. Чекаю від них чогось нового, та відповіді людей такі передбачувані. І чому тільки я думаю про це зараз? Мені дуже важко сконцентруватися."

— Не рухайся, зараз стане легше.

Коли у його носія вколюють якусь рідину, марення відступає. Так, тепер він згадав. Четвертий рівень. Операційна. Хімікати. Треба узяти потрібні і повернути частину себе.

"Нащо ти це зробив?"

— Ця рідина полегшує страждання при великій крововтраті.

"Зі мною усе у порядку було, я не переживаю через втрату крові, це люди переживають".

Та все ж такий стан не на жарт його налякав. Невже, ця речовина, яку тестували вчені, заразила його людяністю, їхніми слабкостями, здатністю відчувати свого носія? Ні, навіть думати про таке не хотілося, треба було якнайшвидше з цим покінчити.