Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

 — Нарешті я можу розмовляти!  — На зустріч двом ведмедикам вийшов третій, зроблений з заліза.

 — 1048 С! Ми як раз збиралися тебе шукати... Просто нам потрібна була ВІП картка, щоб пройти через усі двері...  — Жестикулювали двоє інших.

1048 не любив вбивати. Він створював свої копії з різного матеріалу сподіваючись, що одна з них буде такою ж доброю, як він сам. Та ті, які вже були створені, всеж таки залишалися його друзями, хоча характери у ведмедиків були різні, тож їм швидко набридало грати разом.

Перший створений на зоні експеримент не любив людей, та якщо вони не відволікали його від перегляду мультфільмів був абсолютно безпечним. Коли 1048 зрозумів, що його копії з людської плоті спокійніші, він продовжив дослідження.

Клон Б навіть не встиг проявити себе, його ліквідували миттєво. З тих пір ведмедики почали триматися осторонь людей. Точніше, це Плюшевий запропонував, а його клон і досі був непроти когось вбити, та він замалий для цього, тому заспокоївся.

Залізний вийшов занадто агресивним, його малий ріст компенсували сильні удари. Так, у порівнянні з цим двоє інших відпочивали. "Я не ненавиджу людей, просто хочу їх вбити"  — незрозумілий вислів 1048 С, яким він виправдовував усі свої вбивства.

 — Що б ви без мене робили, навіть голосу не маєте... Я так розумію, ви оцю машину шукали.  — Він вказав лапою на двері, з яких вийшов.

 — Так, але у нас вже є картка четвертого рівня, а ще ми усі разом, яке щастя! Давайте просто підемо звідси.  — Вухастик закрив очі лапами, коли уявив, як цей апарат знову вибухне.

 — Ти ж сам казав, що нам треба до усього бути готовими.

 — Так, проте знаєш... Краще нам вибратися на волю, поки не спіймали.

 — Годі вигадувати, Залізний нам допоможе.

Усі троє увійшли у приміщення з машиною, створеною для покращення предметів. Тут валялася купа сміття та стояв сморід горілих дротів.

 — Мені довелося багато експериментувати, перед тим як я зрозумів, як це працює. Взагалі, корисна штука, з її допомогою я тепер можу говорити. Давайте сюди картку.

1048 дістав її з сумки і згадав про обіцянку врятувати Марка. Він не міг сказати про це сородичам н тільки тому, що не вмів говорити. Вони не зрозуміють і у кращому випадку забудуть про це, у гіршому  — спіймають його та вб'ють, аби довести, що усі люди погані. Ось 1048 А вже забув, добре, що у його голові такі думки не затримуються.

 — Так, минулого разу я пів години мучився, допоможіть мені натиснути кнопку старту і не чіпайте налаштування!

Плюшевий допоміг Вухастику дотягтися до кнопки і став спостерігати, як Залізний поклав картку у кабіну і щось рахував у голові.

 — Третя кнопка праворуч зачиняє двері, після цього друга ліворуч активує, запам'ятав?

Вухастик знизав плечима і мало не впав з 1048.

 — Запам'ятай послідовність: третя праворуч, друга ліворуч, треба швидко натиснути, зрозумів?

Він кивнув, але тієї ж миті усе забув. Кнопки були натиснути випадково і, відчуваючи це, Залізний сховався за стілець, але нічого не відбулося.

 — Зламався...  — Він підійшов до малого генератора, якого ледь вистачало на роботу машини, і став у ньому коперсатися.

 — Шв...швид... ше...

 — Потерпи, недоклон! Ось, дріт обірвався, зараз полагоджу і усе.

1048 С схопився лапами за два кінці дроту і відновив струм. 1048 А знову повторив, що йому погано, потім спитав, що натискати, та Залізний не реагував. Під час контактів з електрикою він ставав дуже неуважним. Якось Вухастик все ж таки натис на кнопки, а коли зробив це, впав на підлогу.

 — Це не жарт... Живіт болить...

***

 — Гей, Марку, ти так часто у мене гостюєш, може я завітаю до тебе.

 — Ну, кімната у мене мала, та таким гостям я завжди радий. Що кажуть вчені?

 — Кажуть, у команді з'явився хтось хто знає мою іншу сторону, він бачив, як я роблю щось жахливе, тож моє звільнення відкладається. Цікаво, хто ж це міг так мене підставити...

 — Ліквідатори казали, раніше він працював...

 — На сьогодні дослідження завершено.  — Урвав їх голос з динаміку.

***

Темрява збиралася довкола жовтих очей, які швидко згасли, у кімнаті посвітлішало. Це було дуже маленьке приміщення, у яке ледь вміщалися стіл, стілець, туалет та ліжко. І раптом з рації почувся голос:

 — Берсерк один, це Берсерк два, як чутно, прийом?

Мабуть, тіні змусили цю штуку працювати.

 — Берсерк два, це Берсерк один, зв'язок чудовий, прийом.

 — Доповідаю: ми евакуювали половину першого рівня, поки що нам не траплялися тут небезпечні S.C.P., прийом.

 — У нас проблеми з дитиною-кіборгом, вона дуже повільно ходить, прийом.

 — Надовго ви застрягли, прийом.