Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 1"

18

Дівович С. Разговор Великоросии с Малороссиею // Хрестоматія давньої української літератури / Ред. О. І. Білецький. — 3-є вид. — К, 1967. — С. 474.

19

Украинофил. Еще об украинофильстве // Русское богатство. — 1882. — Часть 2. — N 2. — С. 474.

20

Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914. — Львів, 1926. — С. 720.

21

Дорошенко Д. Історія України 1917–1923. — Т. 2. Українська Гетьманська Держава 1918 року. — Ужгород, 1930. — С. 83.

22

Шульгин В. В. Аншлюс и мы. — Белград, 1938. Короткий зміст і цитати подано за рецензією: Bączkowski W. Perspektywy anschlussu... rosyjsko-ukraińskiego // Biuletyń Polsko-Ukraiński (Warszawa). — R. 7. — 1938. — N 35. — 18 wrześ. — S. 377–378.

23

Бадзьо Ю. Відкритий лист до Верховної Ради Союзу РСР та Центрального комітету КПРС. — Нью-Йорк, 1980. — С. 17–18.

24

Суперечка ведеться навколо первісного статусу “Перемишля, Червена та інших городів”, приєднаних Володимиром Великим. Короткий огляд різних точок зору польських, українських та російських істориків див. у вступі Ф. Селіцького до його перекладу польською мовою “Повісті минулих літ” (Powieść minionych lat. — Wrocław, Warszawa, Kraków, 1968. — S. 92–96). Одне з найновіших трактувань цієї проблеми зроблене Я. Ісаєвичем у статті: Ісаєвич Я. Територія і населення “Червенських градів” (X–XIII ст.) // Український історико-географічний збірник. — 1971. — Вип. 1. — С. 71–83.

25

Про польсько-українські взаємини у середньовіччі див.: Польша и Русь: Черты общности и своеобразия в историческом развитии Руси и Польши XII–XIV вв. / Под ред. Б. А. Рыбакова. — М, 1974; Włodarski В. Polska i Ruś, 1194–1340. — Warszawa, 1966.

26

Слід відкинути ідею, висловлену Адамом Бромке у його статті (Bromke A. Ukraine and Poland in an Interdependent Europe // Poland and Ukraine: Past and Present / Ed. by P. Potichnyj. — Edmonton, 1980), що існувала історична можливість злиття поляків і українців в одну націю. Бромке має на думці добу, коли поляки й українці були політично об’єднані в рамках Польсько-Литовської Речі Посполитої. Проте таке політичне співіснування не могло затерти глибоких етнолінгвістичних та релігійно-культурних рис, які постійно відрізняли обидва народи. Особи і навіть цілі суспільні групи могли переступати цей бар’єр і асимілюватися з другою стороною, але це не усувало самого бар’єра. Питання життєздатності федеративного політичного ладу є зовсім іншою справою.

27

Kuczyński S. M. Stosunki polsko-ruskie do schyłku wieku XII // Studia z dziejów Europy wschodniej X–XVII w. — Warszawa, 1969. — S. 30.

28

Rhode G. Die Ostgrenze Polens. — Köln, Graz, 1959. На жаль, вийшов лише перший том цієї ерудованої роботи, в якому розглядаються події включно до 1401 р.

29

Томашівський С. Українська історія. — Т. 1. — Старинні і середні віки. — Львів, 1919. — С. 85–110.

30

Pełeński J. Inkorporacja ukraińskich ziem dawnej Rusi do Korony w 1569 roku // Przegląd Historyczny. — T. 65. — N. 2. — 1974. — S. 243–260.

31

Найновіша монографія на цю тему: Sydorenko A. The Kievan Academy in the Seventeenth Century. — Ottawa, 1977. Польські інтелектуальні впливи на Київську академію були досліджені Р. Лужним (Łużny R. Pisarze kręgu Akademii Kijowsko-Mohylańskiej a literatura polska. — Kraków, 1966). Про українське культурне відродження у кінці XVI — першій половині XVII ст. див.: Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI–XVII віці. — 2-е вид. — Б.м., 1919; Medlin W. K., Patrinelis C. G. Renaissance Influences and Religious Reforms in Russia. — Geneva, 1971.

32

Cynarski S. Sarmatyzm — ideologia i styl życia // Polska XVII wieku. Państwo-społeczeństwo-kultura / Pod red. J. Tazbira. — Warszawa, 1974. — S. 269–295.

33

Starczewski E. Widma przeszłości. — Warszawa, Kraków, 1929. — S. 14–16. Варто відзначити, що Є. Старчевський вживає термін “Україна” згідно зі старопольською традицією лише для означення Київського регіону. Ця традиція прослідковується також і у “Золотій грамоті”, виданій польськими повстанцями 1863 р.

34

Jasienica Р. Rzeczpospolita Obojga Narodów. — Warszawa, 1967. — T. 1. — S. 211–222 і далі.

35

Про внесок шляхти у будівництво Української козацької держави див. збірку нарисів: Łapiński W. Z dziejów Ukrainy. — Kraków, Kijów. — 1912.

36

Найкращий аналіз питання про політичну і соціальну структуру української козацької держави можна знайти у праці: Окіншевич Л. Лекції з історії українського права. Право державне: Доба станового суспільства. — Мюнхен, 1947.

37

Переяславська угода є одним з найдискусійніших питань в історичній літературі. Ці історіографічні суперечки проаналізував Джон Басараб у своїй праці: Basarab J. Pereiaslav 1654: A Historiographical Study. — Edmonton, 1982.

38

Трагічна доля Юрія Немирича, дорадника гетьмана Івана Виговського і творця Гадяцької унії, розглянута у книзі: Kot S. Georges Niemirycz et la lutte contre l’intolérance au 17e siécle. — Hague, 1960.

39

Wójcik Z. Traktat Andruszowski 1667 roku i jego geneza. — Warszawa, 1959.

40

Vernadsky G. Bohdan, Hetman of Ukraine. — New Haven, 1941. — P. 122.

41

Perdenia J. Stanowisko Rzeczypospolitej szlacheckiej wobec sprawy Ukrainy na przełomie XVII–XVIII w. — Wrocław, Warszawa, Kraków, 1963.

42

Serczyk W. A. Koliszczyzna. — Kraków, 1968.

43

Тарас Шевченко присвятив цій темі поему “Гайдамаки” (1841). Криваве народне повстання 1768 р. також було джерелом натхнення для польських письменників романтичної школи, а саме поетів Юліуша Словацького та Северина Гощинського і письменника романіста Михайла Чайковського.

44

Jabłonowski Н. Westrussland