Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Дивна штука це кохання, багатьох вона робить сильнішим, а багатьох – ламає через коліно. І Роберт Рофт виявився другим варіантом. Не пощастило, буває. І тепер чоловік просто намагався не помічати дружину. Виходу все одно не було. Не існувало в Алоріні такого поняття, як розлучення. Істотний недолік, між іншим, при якому вихід із становища все одно шукають, а розв'язання проблеми зазвичай не зовсім гуманне. Але на користь Роба можна сказати, що дружину він задушити не пробував, хоча іноді про це мріяв. Воно і зрозуміло, мало хто утримається в запалі сварки з такою скандальною особою.

І все ж таки, аж надто міцно йому вмостилися на шиї, разок міг би й збрикнути, може щось змінилося б. Але давати поради – не жити ними, а в чужу родину Каліста лізти не збиралася. Вона збиралася її зруйнувати. А поки…

- Мені потрібні шафи, полиці, стіл зі стільцями та дивани. Меблі повинні бути різьблені, з точеними гнутими ніжками, а поверхня шафи з фільонками. Можна з дуба, але краще горіх, він легший.

На жаль, дороге дерево відьмі зараз було не по кишені, та й смітити грошима не хотілося – надто помітними були зміни у її лавці. Ще більше уваги їй точно ні до чого.

На мить господар лавки навіть здивувався, але потім, хитро посміхнувшись, запропонував:

- Може пані намалює те, що їй хочеться?

- Із задоволенням.

Через годину обговорень матеріалів, покриття, оббивки та декору майстер вже не посміхався. Малювати Каліста вміла віртуозно. Звичайно, стільки століть проживати і не навчитись усьому, що допомагає вижити – себе не поважати. Таланту від Бога у відьми не було, але технічно зобразити та скопіювати могла багато – був колись у неї бурхливий роман із художником… та й не з одним. Так що красувалися тепер перед теслею ескізи найсучасніших рішень, наскільки можливо, втиснуті в рамки місцевої архітектури Алоріна. Особливо зацікавили чоловіка моделі вітрин, скопійовані з рідного світу відьми, кріплення та вбудовані шибки, варіації шафок, та й самі декорації.

Роберт Рофт тільки й міг що головою похитати, бурмочучи під ніс і уявляючи, як зануриться у виготовлення незвичайного замовлення.

- Та тільки працювати доведеться зі склодувами, це ж скільки скла потрібно. Та ще й ваші вбудовані замочки... Боюся, за два тижні не впораємося.

- Ви вже постарайтеся. І ще, моєму магазинчику потрібна нова вивіска.

- Дозвольте спитати, чим саме торгують у вашому магазині?

- Косметикою для жінок та чоловіків.

Швидко намалювавши те, що в результаті хотілося побачити жінці, Каліста піднялася і кивнула чоловікам, що розглядали її зовсім іншим поглядом, ніж при першій зустрічі.

Каліста широко посміхнулася і, діставши з сумочки маленький флакон, простягла містеру Рофту. Адже продукцію треба рекламувати.

У круглій скляній тарі був не звичайний крем для обличчя, він мав ефект відбілювання шкіри, що так шанували у цьому світі аристократи. І хоч із собою Каліста захопила кілька різних флаконів, дружині містера Рофта відьма віддала саме цей засіб. Хотіла зіграти на марнославстві жінки.

На жаль, у Аллоріні також була поширена мода на бліді, не засмаглі й хворобливі обличчя. І як тільки не викручувалися жінки: використовували пудру, промальовуючи судини, щоб підкреслити прозорість шкіри, користувалися кремами з подрібненої крейди та свинцевих білил на яєчному білку та оцті. Страшно тільки уявити, як від них пахло, та ще й усміхатися чи морщитись було просто неможливо – такий макіяж тріскався та обсипався.

А ось крем Калісти був зовсім іншим. Жінка варила його на совість, заклинаючи і заговорюючи трави, так що обличчя після нього відбілювалося набагато краще за будь-який засіб, виглядало чистим і натурально блідим, хоча й тримався ефект близько тижня. Саме тому вона знала напевно - з дружиною містера Рофта відьма побачиться ще принаймні раз. А більше їй і не потрібно.

- Це як подяка за виявлене терпіння. Потрібно наносити на обличчя один раз на ніч. Ваша дружина обов'язково оцінить, повірте. Я чекатиму вас у своїй лавці разом з місіс Рофт.

Відьма хитро посміхнулася, передчуваючи веселощі і настроївшись на останню частину угоди.

- Поговоримо про оплату?

Через чверть години торгів, зітхань та охів, зійшлися на десяти золотих. Більше збивати ціну відьма не стала – адже замовлення виявилося не зовсім звичайним, та й людям потрібно дати заробити. Отже, залишивши завдаток, обмінявшись адресами та обмовивши доставку, Каліста вирушила до кравця.