Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

Лоран вніс мене до лазарета, де магістр Дондер перебирав якісь скляночки. При появі ректора цілитель відразу полишив свою справу, потім звернув увагу і на нас.

– Кладіть її на одне з ліжок, – розпорядився він.

Лоран не надто дбайливо опустив мене на найближче і наостанок поглянув з явною іронією.

– Я сам нею займуся, – беззаперечним тоном звернувся Ірмерій до магістра Дондера. – Залиште нас.

Бідний магістр Дондер… Боюся навіть уявити, які висновки він робить. То бачить мене тут вже втретє у товаристві ректора, то спостерігає, як я йду за ручку з деканом Байлерном. Захотілося заплющити очі і більше ніколи на нього не дивитися. Щоки палали. Відвернувшись до стіни, я зчепила зуби і постаралася опанувати себе.

Коли двері лазарета зачинилися за Лораном і цілителем, я почула кроки. Ірмерій сів поруч зі мною на ліжко і обережно повернув моє обличчя до себе. Я побачила стривожений погляд.

– Що він із тобою зробив?

– Хто? – невпопад відгукнулася я, зачарована переливами синього та зеленого в його дивовижних очах. Миттю всі проблеми здалися несуттєвими. Я могла думати лише про те, яка рада, що він зараз поруч. – Лоран просто приніс мене сюди.

– Я не про Лорана, – ректор зморщив чоло. – Декан Байлерн кудись тебе вивіз з Академії. Потім більше години ви провели у залі для тренувань. І ось я бачу тебе в цілковито плачевному стані.

– Ти наказав стежити за мною? – я слабко посміхнулася. – Це необачно… Будь-що можна подумати…

– Та мені начхати! – вирвалося в нього зле. – Я тут мало не збожеволів, не знаючи, що й думати!

– Він просто тренував мене, – поспішила я заспокоїти коханого і обережно взяла за руку. – Трохи перестарався, мабуть.

– Я поговорю з ним, – процідив Ірмерій. Я бачила, що він, як і раніше, охоплений гнівом, і ледве стримується, щоб не проявити його. – Він має зрозуміти, що є різниця між тренуванням слабкої дівчини та міцного хлопця.

– Ще раз назвеш мене слабкою, я ображуся, – жартівливо пригрозила я. – Хоча зараз я й справді почуваюся слабкою. Допоможеш із цим? А то мені ще йти на обід, потім на заняття і в Арклан.

– Сьогодні ти нікуди більше не підеш! – заявив Ірмерій, хмурячись. – Про обід я подбаю. Із викладачами домовлюся. В Арклан когось пошлю. Твоєму роботодавцю скажуть, що ти захворіла.

– Ні… – тихо сказала я. – Послухай, ти не повинен так піклуватися про мене. Магістр Дондер уже й так щось підозрює. Я не знаю, чи він триматиме язика за зубами. Щодо Лорана я впевнена. Він не проговориться.

– Він все ще дивиться на тебе не тільки як на друга, – зауважив ректор, лагідно торкаючись мого тіла руками.

Я відчула, як під шкіру проникають слабкі іскорки цілющої енергії. Було так приємно, що я ледь не почала муркотіти, наче кішка, що ласує сметаною.

– Рано чи пізно це мине, – відгукнулася, спостерігаючи за тим, як поступово розгладжується його насуплене чоло. – Я вже говорила, що у моєму житті є місце лише для одного чоловіка. Решті мені нема чого запропонувати.

– Мене більше турбує інтерес до тебе лорда Байлерна, – Ірмерій примружився. – І повір, у мені зараз говорять не лише ревнощі. Я казав тобі, на що він здатний. Байлерн не знає жалості чи будь-яких прив’язаностей. Навіть те, з якою легкістю він порвав зі своєю останньою коханкою, про це свідчить.

Від натяку на Кайлу Дамінар я мимоволі здригнулася. Шкода, що не можу розповісти Ірмерію про те, чому саме стався розрив їхніх стосунків. Він же продовжував, роблячи паси над моїм тілом, наче ці дії його заспокоювали:

– Я знаю його краще, ніж багато хто. Вивчав як небезпечного хижака, чиї слабкості знати життєво необхідно. Він розважливий. Старанно обмірковує кожен свій крок. Знає, як знайти підхід до тих, хто важливий для його цілей. Він настільки втерся в довіру до короля Рінадія, що той не приймає важливих рішень без його порад. Байлерн – чудовий маніпулятор. Він знає, на що треба тиснути, щоб оточуючі грали за його правилами. Адже Рінадій далеко не слабкий і не дурний правитель. Але думці Байлерна цілковито довіряє. Те, що я все ще на посаді ректора, дивує мене самого. Варто Байлерну захотіти, і мене звідси викинуть. Але, напевно, йому приносить якесь збочене задоволення наше постійне протиборство. Гадаю, саме тому він і захотів стати твоїм особистим наставником. Не сумніваюся, що Байлерн чудово знає про наші стосунки. Про те, що ти для мене важлива.

Я відчула, як по спині пробігає липка цівка поту. Адже Ірмерій може мати рацію. А якщо всі ці загадкові заяви декана про те, що він щось про мене знає, не більше ніж гра? Але чого лорд Байлерн цим прагне досягти? Знову знищити те, що дороге його ворогові? Від цієї думки стало настільки погано, що перед очима попливли темні плями. В голові запаморочилося. Якби я не лежала на ліжку, то точно впала б. Наскільки я можу довіряти тому, хто назвався моїм захисником?

– Ірмерію, що ще ти про нього знаєш? – подолавши слабкість, тихо запитала я. – Будь ласка, розкажи мені.

– Він вищий дроу з аристократичної родини. Йому вже близько п’ятисот років. Ми майже ровесники, – заговорив ректор. Йому довелося перервати цілющий вплив. Він явно не міг зараз на ньому зосередитися. Взяв мене за руку і, м’яко перебираючи мої пальці, продовжив: – Його сім’я довгий час прожила на східних територіях. Під час одного із повстань батьків Байлерна вбили. Йому тоді було шістнадцять. І до цього він ніколи не був десь іще. Народився та виріс саме на сході. Коли маєток його батьків спалили, йому довелося переїхати. Так вийшло, що у рідні, яка його прийняла до себе, не було інших спадкоємців. Після їх смерті він успадкував усе. Зробив карколомну кар’єру при дворі. Заприятелював з Рінадієм, який пізніше став королем. Щодо особистого життя, то воно ніколи не цікавило його надто серйозно. Байлерн легко сходився з жінками і так само легко розходився. За все життя жодного серйозного зв’язку. Найтриваліші його стосунки були з однією городянкою, яку він забезпечував упродовж трьох років. Потім викинув, наче сміття, і її подальша доля його не турбувала. Байлерн має гарну інтуїцію і знає, з ким краще дружити, а з кім не треба. Він завжди у курсі подій, знає все і про всіх. В останньому йому непогано допомагає його посада. Якщо чесно, я не бачу сенсу його перебування на посаді декана Темної Академії. Але він не збирається його залишати. Іноді здається, що це на зло мені. Знає, як сильно я хочу, щоб він звідси забрався!