Читати книгу - "Квітка Цісик, Ігор Коляда"

За Бейден-Пауелом, прикметами доброго громадянина є: характер, фізичне здоров’я, фахова освіта, що уможливлює подальший професійний ріст, готовність і практика служіння ближнім. Для досягнення мети скаутинґ базується на трьох основних принципах, що знайшло своє вираження у скаутській присязі і Трьох Головних Обов’язках скаута: перед Богом і Батьківщиною, іншими і самим собою. Обов’язок перед собою виражається у самовдосконаленні на основі Скаутського Закону — своєрідного кодексу поведінки за взірцем лицарського. Скаутську виховну методу визначають як систему поступової самоосвіти через чотири основні чинники: 1) добровільно взяті на себе присяга і закон; 2) навчання через діяльність; 3) участь у малих групах під проводом дорослих; 4) поступові та стимулюючі програми різноманітної діяльності. Всебічність скаутського виховання зумовила різноманітність його форм і методів, у яких особливу роль відіграє життя серед природи і змагальний принцип на всіх рівнях.

На початок ХХ ст. припадають події вітчизняної історії, пов’язані з новітнім політичним оформленням української нації, боротьбою за національну державність. Значну роль у цих процесах відіграв український молодіжний рух у всіх його складових.

Назва «Пласт» походить від козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. Основоположником українського скаутингу вважають доктора біології Олександра Тисовського. За задумом О. Тисовського, виховання в “Пласті” повинно бути безперервним від восьми років і до самої старості для тих, хто пов’язав з ним свою долю. Свою історію національна скаутська організація «Пласт» розпочинає з осені 1911 року, коли майбутній полковник Армії УНР Іван Чмола заснував у Львові перший пластовий гурток. Саме він адаптував сформульований засновником скаутського руху Бейденем-Поуелом виховний ідеал скаутингу, викладений у 14 правилах лицарського Пластового Закону. Середовищем, в якому формувалися принципи всебічного самовиховання стали окремі українські навчальні заклади, зокрема найстаріша в Галичині Українська Академічна гімназія у Львові — перший осередок організаційного оформлення українського скаутинґу під керівництвом вчителя О. Тисовського. Принцип всебічності скаутинґу дозволив залучити до нього представників різних середовищ, що відбилося зокрема у особах його трьох перших організаторів: вчительство — О. Тисовський (основоположник Пласту), самоосвітні гуртки — І. Чмола, спортивний рух — П. Франко. У Наддніпрянській Україні перший український скаутський загін виник у 1915 року в київській гімназії Володимира Науменка. Після поразки Української національно-демократичної революції 1917—1921 років «Пласт» відновлює свою діяльність спершу в Західній Україні, а згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи. В «Пласті» масово гур­тувалася українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Почав виходити офіційний «пластовий» орган «Молоде життя». У Сполучених Штатах Америки Пласт був заснований через декілька років після його організації в Україні — у 1915 році. Однак, на початку свого існування, ідеї пластового руху не набули значного поширення серед української молоді в діаспорі США. Осередок Пласту на початку 20-х років ХХ століт­тя діяв тільки у Нью-Йорку під керівництвом українського учителя Петра Задорецького, який взяв на себе ряд організаційних питань, а також подбав про приміщення для зібрань, які відбувалися у школі св. Джорджа. На той час організація налічувала 95 пластунів. В зв’язку із від’їздом у 1929 році П. Задорецького з Нью-Йорка, цей осередок Пласту занепадає і протягом двох десятиліть пластовий рух у США перестає діяти. Відродження пластового руху у Сполучених Штатах Америки розпочалося із переселенням переміщених осіб українського походження за океан, тобто із початком третьої хвилі української еміграції. Третя хвиля української еміграції, велику частину якої становила свідома і патріотична молодь, ставилася до свого становища на еміграції як до почесної місії репрезентувати український народ у світі, а тому вважала своїм відповідальним завданням насамперед «активне включення у визвольну боротьбу українців усього світу». Українська молодь, яка почала прибувати на американський континент, своєю метою вбачала «стати потоком нової крові у місцеве українське життя і своєю жертвенною, систематичною, неголосною, іноді й буденносірою працею причинитися для національно-політичного освідомлення, культурного й економічного розвитку української еміграції чи її нащадків».

Відроджений у середовищі української молоді, що перебувала у таборах для переселених осіб в окупованих зонах Європи у 1948—50-х роках, «Пласт» стає серед української громадськості та молоді у США популярною організацією, яка пропагувала ідеї християнства та націоналізму. Широкої популярності пластовий рух у США набував з тих причин, що для новоприбулої української молоді, яка перебувала у нових, незвичних умовах проживання, осередок Пласту ставав для них місцем, де можна було зустріти співвітчизників, однодумців, друзів. «Більш зорганізовано почалася пластова праця в Америці з осені 1949 року. Тоді почали творитися пластові осередки по місцях більшого скупчення скитальців, тоді зорганізувався Краєвий Пластовий Провід в Детройті, почала виходити пластова преса тощо» — зазначала газета «Свобода» щодо розгортання пластового руху.

Пластуни поділяються за віком: новаки і новачки (7—11 років), юнаки і юначки (11—17 років), старші пластуни і пластунки (17—30 років), приятелі «Пласту» (батьки і друзі).

Члени «Пласту» проходять чотири послідовних етапи: 1) підготовчий — отримання відзнаки пластуна-прихильника; 2) складання першої проби пластуна-учасника; 3) складання другої проби пластуна-розвідника; 4) складання третьої проби пластуна-скоба.

Вступивши до «Пласту», нообранець повинен виконувати три головні обов’язки: 1) бути вірним Богові і Україні; 2) допомагати іншим; 3) жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу. Пластун має дотримуватись «Пласового Закону»: 1) бути словним (дотримуватися слова), 2) совісним, 3) точним, 4) ощадливим, 5) справедливим, 6) ввічливим (чемним), 7) братерським і доброзичливим (приятельським), 8) врівноваженим; для добра Пласту: 9) корисним: а) для свого народу, через нього до людства, б) для родини і в) для себе; 10) слухняним пластовій старшині (карним), 11) пильним, 12) дбалим про своє здоров’я, а для свого оточення: 13) любити красу і дбати про неї та завжди, 14) бути доброї думки (гадки).

Кличем пластової організації є «СКОБ». Саме слово «СКОБ» означало назву виду орлів — скоба білохвостого (або орлана-білохвоста), якого пластуни прийняли як свій символ, а вітання «СКОБ» є початком слів «Сильно», «Красно», «Обережно», «Бистро», які повинні бути характерними рисами усіх пластунів. Він виявляється в усіх напрямах пластової організації і стає важливою настановою на все життя.

На таких засадах виховувалась Квітка Цісик, склавши пластову присягу: «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб: бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим Законом».

Незважаючи на те, чи значні, чи невеликі заробітки мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини. Таборування вважалось «найвищою школою пластування». «Які б заробітки не мала українська родина, справою чести було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини» — згадувала пластунка Христина Лев (двоюрідна сестра Квітки). Одним з тих, кому Пласт був дорогий, і хто розумів значення виховання на таборах Соколу для української молоді в діаспорі у США, був Верховний Отаман Пласту Северин Левицький. Саме він з ініціативною групою пластунів, що проживали в місті Боффало (США) в квітні 1951 р. закупив дику, запущену ферму (біля Норт Колінс за 25 миль від Боффало) — без питної води, без жодних забудувань, без освітлення