Читати книгу - "Контракт із дияволом , Лоран Доріан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ранок був несподівано світлим, без жодної хмари. Вони зустрілись у маленькому парку за містом, де все ще трималась осіння прохолода. Емілі сиділа на лавці, закутавшись у шарф, і побачивши його, посміхнулась — тепло, спокійно.
Макс сів поруч. Він довго мовчав, просто дивився вперед, на дерева. А потім сказав:
— Є речі, які я ніколи не казав нікому. Навіть собі.
Емілі мовчала, чекаючи. Вона вже знала — це буде важливо.
— Декілька років тому я потрапив у аварію. Жорстку. Ледь не загинув. І… тоді він з’явився.
Пауза.
— Дьявол. Еліазар.
Емілі повільно перевела погляд на нього. Її обличчя не здригнулось, не спотворилось страхом.
— Ти маєш на увазі… справжній договір?
— Так. Я був зламаний. Без надії. І він запропонував мені другий шанс. Силу. Життя. Я погодився. Не думаючи про наслідки.
— Що ти віддав?
— Себе. Свободу. І частину душі, якої тоді не дуже цінував.
Емілі не зводила з нього очей. Але вона не відсторонялась. Не тікала.
— А тепер?
— Тепер я намагаюсь вибратись. Не знаю як. Але… я втомився тікати. І я втомився брехати.
Він подивився на неї.
— Я просто хочу бути справжнім з тобою. Без темряви. Без таємниць.
Вона взяла його за руку — повільно, обережно. Її долоня була теплою.
— Я бачила його. Там, на мосту. Я не розуміла, але… щось в мені знало, що це — не просто твій бій. Це щось більше. І я не боюсь.
Макс зітхнув — довго, з глибини грудей. Наче тягар упав.
— Я не прошу тебе в це вірити.
— А я не прошу тебе бути святим. Ти — живий. І це вже більше, ніж ти думаєш.
Вони сиділи мовчки ще кілька хвилин. А потім просто встали і пішли поруч.
Нічого більше не треба було казати.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Контракт із дияволом , Лоран Доріан», після закриття браузера.