Читати книгу - "Юстина (щоденник), mi larde"

— Ну, як тобі? — запитала тітка, поки ми йшли назад до дому. — Ти бачила, як вражаюче це було? Це ще один крок до того, щоб ти стала частиною великого світу!

— Це було чудово! Я навіть не уявляла, що кіно може бути таким захоплюючим! — відповіла я, ще відчуваючи, як серце билося від пережитих емоцій.

Тітка засміялася:

— Ось бачиш, Юстина, все ще попереду! Цей світ і культура для тебе — відкритий, але потрібно ще багато чого пізнати.

Я відчула, як серце наповнюється новими емоціями, адже те, що я побачила, було таким справжнім і живим, що я не могла спокійно сидіти вдома. Я думала про те, як багато нових можливостей переді мною і скільки ще я можу побачити й дізнатися про цей великий світ.

Написала вірш:
Люди на екрані біжать,
Вони не знають, що я тут,
Мрії і життя в уяві злітають,
Наче тінь, що не втече від мене.

Цей день став для мене початком чогось нового. Відчуття, що я пізнаю ще більше про цей великий світ, заповнили моє серце.

Щоденник Юстини
Варшава, 18 травня 1939 року

Сьогодні ми знову пішли в кіно — цього разу на документальний фільм, що розповідав про природу та різноманіття нашої землі. Тітка завжди прагнула прививати мені любов до мистецтва, і я вже почала захоплюватися усім цим новим для мене світом. Фільм, який ми подивилися, був неймовірно красивим, і я одразу зрозуміла, чому ці образи вражають.

Фільм 1: "Природа в її найкращому вигляді"
Це був кольоровий документальний фільм, який показував всю красу польської природи — безкрайні ліси, високі гори, і мальовничі села. Я ніколи не бачила такої краси в таких деталях: величезні поля, ріки, які дзюрчать серед камінців, гори, покриті туманом. Фільм був дуже спокійним, без великих сцен дії, але це не заважало йому бути неймовірно захопливим. Я відчула, як серце стискалося, коли на екрані з’являлася сцена, де ліс зустрічається з небом. Здавалося, що я сама стою в тому лісі і чую запах хвойних дерев. Мене заворожували ті зображення, коли на екрані постійно змінювались пейзажі: від сонячного ранку до вечора, коли все забарвлювалося у червоний і золотистий відтінок.

Тітка помітила, як я переживала за ці сцени, і сказала:
— Це те, що тобі близьке, Юстино. Природа завжди залишатиметься твоїм домом, навіть коли ти побачиш інший світ.

Фільм 2: "Сенсаційна драма"
Кілька днів тому ми з тіткою пішли на інший фільм, який був вже більш драматичним, зі складним сюжетом. Це була польська кінодрама про життя робітників на фабриці в маленькому місті. Головний герой — молодий чоловік, що намагається знайти своє місце в суспільстві, працюючи на заводі, і паралельно він стикається з моральними дилемами та складними життєвими виборами.

Цей фільм не був таким легким для сприйняття, як попередній, але я зрозуміла, чому люди його так любили. Він змусив мене задуматися про справжнє життя, про важкі умови праці, а також про спільноту людей, яких об'єднує робота, навіть коли вона не дає відчуття особистого щастя. Я не могла залишити ці сцени без уваги, тому що вони торкнулися глибоко моїх думок. Тітка знову пояснила, що саме кіно здатне показати не лише красиві картинки, але й розкрити справжні людські проблеми.

Фільм 3: "Мелодрама "Вічне кохання"
А ось цей фільм був зовсім іншим. Мелодрама, зворушлива і глибока. У центрі сюжету — історія кохання між молодими людьми з різних соціальних класів. Вони закохалися один в одного, але через різні життєві обставини, їхні стосунки були повні трагедії. Я не могла не розчулитися, коли герой і героїня розуміли, що їхня любов не має майбутнього через соціальні бар'єри. Певною мірою я відчула себе близькою до цих персонажів, бо їхні почуття були такими щирими, а обставини — жорстокими.

 Такі історії із книг  завжди були моїми улюбленими, і я була вражена тим, як актори зуміли передати всю глибину емоцій через погляд чи маленький жест. Я б хотіла вміти так виражати свої почуття.

Тітка, побачивши, що я переживаю за головних героїв, знову сказала:
— Це не просто кіно, це життя, Юстино. Все, що ти бачиш тут, відображає реальність, хоч і у вигляді вигаданих історій.

Фільм 4: "Варшавська балерина"
Цей фільм залишив незабутнє враження на мене. Це була історія про талановиту балерину з Варшави, яка прагне стати великою артисткою, але її боротьба за успіх і визнання супроводжувалася великими жертвами. Балет був у центрі сюжету, і сцени танцю мене вразили — вони були настільки емоційними і технічно бездоганними, що я відчувала, наче я сама стою на сцені разом з нею. У той час, як я спостерігала за її танцем, я думала, як важливо знаходити свою мету в житті, як вона зробила це через мистецтво.

Тітка після сеансу сказала:
— Я бачу, що ти розумієш, Юстино, цей фільм показує, як важливо мати мету і йти до неї, навіть якщо доведеться долати труднощі.

Ці фільми, які я побачила в Варшаві, значно розширили мої горизонти. Я зрозуміла, як кіно може впливати на людей, відображати життя і навіть змінювати його. Це був новий світ для мене, і я з нетерпінням чекала наступного сеансу, щоб пізнавати ще більше.

Щоденник Юстини
Варшава, 25 червня 1939 року

Підготовка до мого від'їзду з Варшави почалася з чудової турботи тітки. Вона стала для мене справжнім другом і наставником, і її любов і підтримка залишаться зі мною на все життя. Сьогодні ми знову ходили по магазинах, і це був цілий захоплюючий процес вибору. Тітка вирішила не залишити жодних деталей без уваги і купити для мене все необхідне, що зробить моє життя комфортнішим.

1. Книги для вивчення польської мови
Тітка дуже хотіла, щоб я не тільки освоїла польську мову, але й заглибилася в культуру та літературу цієї країни. Вона купила мені кілька підручників польської мови з вправами, словників і граматики. Це був подарунок, який я оцінювала не тільки за практичність, а й за те, як вона турбувалася про моє майбутнє. Крім того, вона купила кілька польських класичних книг: «Камені на шляху» Гулбена, «Вартовий» Шимборської та збірку польських поезій.