Читати книгу - "Юстина (щоденник), mi larde"

2. Одяг і прикраси
Тітка купила мені кілька чудових суконь, які підходили для будь-якої нагоди. Одна була ніжно-блакитною з тонкою мереживною спідницею, інша — темно-червона, з елегантним вирізом, що підкреслював мою постать. Обидві сукні були із якісних тканин, що підкреслювали мою молодість і елегантність. Крім того, вона купила мені кілька капелюшків — один з широкими полями і красивою атласною стрічкою, а інший — з легким вуалетом, який додавав особливого шарму.

Що стосується прикрас, тітка обрала для мене золоті сережки у вигляді маленьких квітів і витончену ланцюжок,  ці речі які виглядали дуже елегантно на мені . Вона сказала, що ці подарунки допоможуть мені почувати себе впевненіше, коли я буду на людях.

3. Подарунки для мами та малечі
Тітка також не забула про мою родину. Для мами вона купила шикарний набір парфумів з витонченим ароматом лаванди та жасмину. Мама завжди любила все елегантне і ароматне,але ніколи не володіла такими речами через скрутну ситуацію в нашій родині і я була впевнена, що цей подарунок їй сподобається. Крім того, для малечі тітка придбала багато шоколадних цукерок, коробки яких були красиво упаковані в яскраві обгортки. Малюки зрадіють такому подарунку, адже вони завжди чекали на смаколики з Варшави.

4. Косметика для мами
Для мами тітка також купила кілька баночок кремів та косметичних засобів для догляду за шкірою — зволожуючі креми, парфумовані лосьйони та мило ручної роботи. Тітка пояснила, що це подарунок для підтримки молодості та краси. 

5. Тканини та вишивка
Ще одним важливим пунктом у списку покупок були тканини для вишиванок. Тітка знала, як я люблю вишивати, і обрала декілька тканин для вишивки — легкий льон і бавовна з тонким малюнком. Вона обіцяла, що ми зможемо разом поєднати ці тканини з традиційними українськими візерунками і створити справжні шедеври для дому.

6. Подарунки для себе
Тітка також купила кілька чудових суконь для себе, адже вона завжди прагнула виглядати елегантно і шикарно. Вона вибрала темно-зелену сукню, яка виглядала дуже розкішно, і бежеву спідницю з шовку для літніх прогулянок. Я захоплювалася її смаком, і часто захоплювалася, коли бачила, як вона старанно доглядає за собою, навіть коли багато часу проводить за книгами чи газетами.

7. Мандрівні дрібнички
І, звісно, не обійшлося без дрібних мандрівних сувенірів, які були приємними спогадами з цієї подорожі. Тітка купила мені маленькі керамічні фігурки Варшави, які нагадуватимуть про наш час тут, і невеличкі тканинні ляльки, які  символізувати українські традиції.

Всі ці покупки були для мене справжнім святом. Я відчувала, як тітка прагне дати мені все найкраще, і в той самий час готувала мене до мого повернення додому. Я навіть не уявляла, як це буде — залишити Варшаву і повернутися до звичайного життя в селі. Але тітка допомогла мені зрозуміти, що, хоча цей час і закінчується, я все одно залишуся з багатим досвідом, який ще довго буде мене формувати.

Ці покупки стали не просто матеріальними речами — це був символ її турботи, її підтримки і її прагнення, щоб я зберегла частину цієї подорожі у своєму серці.

Щоденник Юстини
Варшава, 1 липня 1939 року

Сьогодні настав той день, коли я повинна була залишити Варшаву і вирушити додому. Сумний і важкий день, тому що я розуміла, що покидаю цей великий, загадковий місто, повне нових вражень, і знову повертаюся до села, до рутинних справ. Тітка і я попрощалися вранці, вона обійняла мене міцно, і в її очах було щось таке, що я не могла зрозуміти, але відчула: якесь гірке розуміння того, що наші дороги розходяться, хоча я завжди буду з нею, навіть на відстані.

Дорога через Польщу
Я  вирушила з Варшави потягом. Як це було дивно: я, зібрана, з усіма новими речами і подарунками, я спокійна, як завжди, з мінімумом сумних емоцій. Потрібно було пересідати кілька разів, і кожен раз я дивилася на нові пейзажі за вікном, на ландшафти, що змінювалися: широкі рівнини, що здаються безмежними, зелені ліси, спокійні річки. Вони не мали тієї елегантності Варшави, але мені вони подобалися — вони нагадували мені моє дитинство, мою рідну землю, рідну природу, яка все одно була ближче до мого серця.

Потяг шумів і рвався вперед, а я сиділа  і  час від часу заглядала у вікно, намагаючись запам’ятати кожен момент цієї дороги. Іноді я  мовчки  час від часу щось шепотіла собі під носа, занурена у свої думки, але я розуміла, що  була вражена цією пригодою, що відбулася зі мною за цей час.

У поїзді було багато людей, більшість з них поверталися додому після роботи або поїздок. Здається, більшість з них не звертала на мене уваги, але я все одно відчувала, як їхні погляди інколи зупиняються на мені, особливо на моїй  сукні і капелюшку. Тітка вклала в мою зовнішність свою любов і старання, і хоча я не була звикла до такої уваги, це дало мені відчуття впевненості.

Природа по дорозі
Уже через кілька годин подорожі я потрапили в більш тихі, віддалені райони Польщі. За вікном з’явилися невеликі села, старі будинки з червоними дахами, які виглядали так, ніби вони завжди були частиною цієї землі. Здається, кожен будинок зберіг у собі частину історії, частину спогадів про давно минулі часи. За ними простягалися поля, покриті золотистими, ще не зібраними жнивами, а через кілька миль з’являлися широкі луки, де паслися корови і вівці.

Я навіть чула звуки домашніх тварин: корови мирно мукали, вівці кудись блеяли, а інколи крізь відчинене вікно до нас долітали звуки гавкання собак. Весь цей шарм сільського життя був такий знайомий для мене, що я відчула тепле відчуття ностальгії. Моя душа, яка ще нещодавно була сповнена враженнями від Варшави, знову відчувала радість від повернення додому.

Я  мовчки дивилася на цей пейзаж, мабуть, замислюючись про те, як це важливо — повернутися до коріння, до того, що було завжди поруч.

Пересадка у Кракові
Мій  шлях пролягав через Краків, де  довелося зробити пересадку. Тут я вперше побачила архітектуру старого міста — середньовічні будівлі, вузькі вулички, на яких чути був шум торгівців і туристів. Тітка колись згадувала цей місто з великою любов’ю, і я зрозуміла чому. У Кракові час, здавалося, зупинявся, а його старовинні вулиці зберігали спогади про минуле.