Читати книгу - "Юстина (щоденник), mi larde"

Я сиділа в кафе, пила каву, спостерігала за людьми, які поспішали своїми справами, або просто прогулювались містом. Тут я почала відчувати, як повертається справжня реальність — обличчя людей стали більш знайомими, а звуки — знайоміші.

Подорож до села
З Кракова до нашого села мені залишалося ще кілька годин. Під вечір я прибули на маленьку станцію, звідки вже везли нас додому на старій, не дуже швидкій, але рідній возі. Це було дивно: з одного боку, я вже звикла до ритму великого міста, а тепер усе знову ставало звичним — звуки воза, запах сіна, стук коліс по гравію. Тепер я  знову були в селі, і я вже відчувала, як серце спокійно втихомирюється в ритмі цього місця.

Враження від подорожі
Ця подорож до Варшави стала для мене чимось більшим, ніж просто поїздкою в місто. Це був час, коли я отримала нові враження, коли я навчилася новому, побачила багато нового, але водночас зрозуміла, що село, рідна природа — це те, що дає мені спокій і відчуття дому. Я вдячна тітці за ці незабутні моменти, але тепер я знаю, що завжди буду цінувати те, що маєш вдома.

Щоденник Юстини
1 серпня 1939 року

Я повернулася додому, але думки все ще не відпускають мене від Варшави. І хоча село мені завжди було рідне, я не можу забути того, що побачила в місті. І не лише про місто йдеться. Це був не просто туризм — це була школа для душі, яка дала мені можливість пізнати себе з іншого боку.

Мама вже почала насолоджуватися дарунками, які я привезла. Туфлі, сукні — все це знову зробило наше життя якимось вишуканим. Вона раділа, і це було приємно. А ще я бачила її схвильоване обличчя, коли побачила парфуми, які тітка купила для неї. Ці парфуми, з їхнім вишуканим ароматом, стали для неї справжнім подарунком.

Книги
У мене тепер є багато книг, і я почала читати їх одна за одною. Тітка порадила мені взяти з Варшави класичну польську літературу. І ось я відкрила "Мазурку" Вітольда Гомбровича. Це була книга, яка затягнула мене з перших сторінок. Хоча я й не завжди могла зрозуміти польську мову так, як мені хотілося, але з кожним новим рядком я все більше поринала в її атмосферу. Це було ніби я сама стала частиною того світу, де зустрічаються польська глибина і людські переживання.

Але не тільки польська література заповнила мої дні. Я відразу взялася за українських авторів. Прочитала "Тараса Бульбу" Гоголя, і хоча я знала цю історію з дитинства, зараз, після всього, що пережила, вона сприймалася зовсім по-новому. Ці сцени, ці образи, ці глибокі думи про волю, боротьбу, патріотизм — вони відкрили мені ще одну грань моєї рідної історії.

Вірші Юстини
Я також почала писати вірші. У Варшаві, коли мене оточували нові враження, я відчувала, як мій внутрішній світ розцвітає, і я не могла не поділитися цими думками на папері. Вірші, що народжувалися, ставали відображенням моїх почуттів та переживань, зокрема, того, що я побачила за ці кілька тижнів. Ось один з віршів, який я написала:

*Погляд мій несе на себе світ,
І світ цей — дивний і новий.
У Варшаві цвітуть жовті квіти,
Але вони — не для моєї землі.

Моя земля, де лине вітер,
Де співають воли й дзвенять лани,
Там я знайду свій спокій,
Там, де серце — не чужим.

Вітри на полях — як пісня гірська,
Мені вони знайомі, рідні,
А там, в місті, шумить думка важка,
Що втрачається в сліпій метушні.*

Мої думки повертаються до того, як у Варшаві я гуляла в парках, сиділа в затишних кафе, слухала, як на вулицях грають на музичних інструментах, а поруч старі будівлі, що дивляться на мене з високих вікон. І мені здається, що я знайду мир саме в цьому, у моїй рідній землі, серед її полів і лісів, де все спокійно, де вітер ще не змінив напрямок.

Мода та враження від Варшави
Повернувшись до села, я і далі продовжую думати про Варшаву. Якби я могла перенести частину тієї атмосфери сюди! Вулички з маленькими магазинчиками, де продають вишукані капелюшки, сукні, де на кожному кроці бачиш людей, що модно вдягнені — це було щось зовсім нове для мене. Я принесла з Варшави кілька маленьких парфумів, кілька прикрас для себе. Це була розкіш, яку я тепер не можу собі дозволити щодня, але інколи, одягаючи нову сукню, я згадую, як стояла біля вітрин магазинів, спостерігаючи за усім цим світом.

Природа села
Але найкраще для мене — це моя рідна природа. Відчуття вітерця, що грає з волоссям, запах трав, що ростуть біля дороги, спокій домашніх тварин, які займаються своїми справами — все це приносить мені мир. І хоча я повернулася до звичного життя, я не можу сказати, що це погано. Я знаю, що моє місце тут, серед цієї природи, серед моєї родини, і я люблю це місце.

Вчора ввечері, сидячи на лавці біля хати, я писала новий вірш:

Ласкаві промені, туманний захід,
Літній вітер несе аромат лавандовий,
В полі шепіт трав, а я у тіні,
Думаю про минуле — і відчуваю себе живою.

Це були мої думки, мої переживання, і я розуміла, що Варшава, хоч і була моїм великим відкриттям, залишиться далеким спогадом. Моє справжнє життя — тут, серед тих людей і тієї природи, яка дала мені все, щоб я могла рости і бути щасливою.

Щоденник Юстини
10 серпня 1939 року

Сьогодні я отримала подарунок від Юзефи. Вона принесла мені чудову газету, в якій були новини про події в Польщі та за кордоном, а також статті про мистецтво та культуру. Вона розповіла, що мені слід бути обізнаною з новинами та політичною ситуацією, особливо тепер, коли Європа стає все більш нестабільною. Я знаю, що вона завжди турбувалася про мене, і мені приємно, що вона продовжує підтримувати мене . Газета була цікавою, і я поринула у неї після обіду. Читала про нові театральні вистави в Варшаві, а також про те, як змінилася мода після моєї поїздки. Читала, і думки мої, здається, залишили Варшаву. Я знову була тут, у своєму селі, серед тих самих стежок і полів.

Юзефа зробила мені подарунок.Найціннішим подарунком від Юзефи була шовкова хустка, яку вона прислала. Це була хустка ніжного блакитного кольору з тонкими візерунками, які нагадували квіти. Я навіть не знала, як правильно виразити свою радість, коли вона надіслала її. Це був символ її турботи, і я дуже ціную це. Мама вже погладжувала хустку, коли побачила її, і навіть сказала, що це дуже елегантно, мовляв, мені буде добре носити її на свята.