Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

контузії та перелами кінцівок, але й траплялися значно

серйозніші

травми.

Йому

трапилося

кілька

людей

з ампутаціями, були й пасажири, що лежали на витяжці після

серйозних ушкоджень хребта. Та понад фізично завдані

страждання давалися взнаки шок і ступор на кожному обличчі.

Голденові вони здавалися схожими на нещодавніх жертв або

свідків тяжких злочинів. Кілька місяців тому «Росинант»

вистежив і знешкодив піратський корабель работоргівців, то

коли вони випустили з його трюму битих-перебитих

і виголоджених бранців, ті мали точнісінько такий самий

вигляд. Не просто поранені люди, а люди, позбавлені

найменшої надії.

Якийсь чоловік у формі лікаря простежив їх поглядом, але він

був настільки втомлений, що йому просто забракло сили

поцікавитися їхнім маршрутом. Із маленького приміщення

праворуч Голден почув тріскотню електричного розряду

каутеризатора й запах смаленої плоті.

— Який жах! — прошепотів він до Наомі. Вона кивнула, але

нічого не сказала у відповідь.

— Не треба нам було сюди, — проказав Алекс.

«Двері й повороти», — застерігав його Міллер. Місця, де

вбивають, якщо ти не насторожі. Де ховаються засідки. «Міг би

й ясніше висловлюватися», — подумав він й одразу уявив, як

Міллер, перепрошуючи, стинає плечима та вибухає на хмарку

голубих комарів.

За пів десятка метрів попереду Еймос вийшов на розвилку, звідки йшло чотири коридори, та повернув праворуч. Перш ніж

Голден устиг докотити койку до повороту, з протилежної

сторони випірнула пара костоломів ОПА.

Вони пригальмували і глянули на голуб’ят Наомі й Алекса на

каталці. Один із них вишкірився й трохи повернувся до

напарника. Голден майже на фізичному рівні почув жарт, про

двох людей в одному ліжку. Він уже всміхнувся та приготувався

реготати у відповідь, та перш ніж жартівник встиг щось сказати, другий чоловік раптом промовив:

— Та це ж Джеймс Голден.

Далі все відбулося блискавично.

Горлорізи ОПА потягнулися за плечі по дробовики. Голден

штовх нув каталку й урізався нею їм по стегнах, від чого ті

повалилися долі, й гарячково озирнувся, шукаючи хоч якусь

зброю в коридорі. Один з мужлаїв таки зняв дробовик

й наготувався стріляти, але тут Наомі посунулася вперед на

койці й луснула його в пах ногою. Другий напарник відступив

назад і, піднімаючи дробовик, націлився на дівчину. Голден

кинувся бігти вперед, розуміючи, що не встигає і от-от побачить, як Наомі розірве навпіл прямо в нього на очах.

Аж раптом обоє нападників крутнулись на місці й стукнулися

обличчями одне об одного. Вони повалилися на підлогу, й зброя

повипадала з їхніх онімілих пальців. За ними стояв і, кривлячись, масажував ліве плече Еймос.

— Пробач, капітане, — промовив він. — Трохи був відірвався

від вас.

Голден обперся на стіну, ледве тримаючись на ногах навіть за

такої слабкої сили тяжіння.

— Не вибачайся. Це був прекрасний сейв. — Він кивнув у бік

Еймосового плеча, яке той і далі розтирав зі зболеним

виглядом: — Думав, у тебе перелам.

Еймос гмикнув:

— Ну, не відпало же. Тут ще вистачить на таких ідіотів.

Він нахилився й підібрав зброю та набої в чоловіків. Тут за

Голденом вигулькнула медсестра з пластиковою коробкою

в руках та питальним виразом на обличчі.

— Нічого цікавого, — промовив Голден. — Ми вже йдемо.

Вона показала на найближчі двері:

— Там комора. І їх ніхто якийсь час не знайде.

А потім розвернулася та попрямувала туди, звідки була

прийшла.

— У тебе завелась фанатка, — промовила Наомі з койки.

— Ну, не всій ж ОПА ненавидіти нас, — відповів Голден, намагаючись обійти каталку з іншого боку, щоби допомогти

Еймосу затягнути непритомних у комору. — Ми цілий рік

добряче на них працювали. Людям це відомо.

Еймос передав Голдену компактний чорний пістолет і пару

запасних магазинів. Голден заткнув його