Читати книгу - "Гра престолів"

залі зібралося вже шестеро гвардійців з королівської варти — всі білі мечі, крім Джеймі Ланістера. Королевич — ні, вже король! — заскочив на Залізний трон, перестрибуючи сходинки через одну, а його мати сіла з радою. Джоф був одягнутий у чорний оксамит з малиновими вставками й у мерехтливий злототканий плащ з високим коміром, а на голові мав золоту корону, оздоблену рубінами й чорними діамантами.

Джофрі роззирнувся залою — і піймав Сансин погляд. Усміхнувшись, він сів і заговорив.

— Королівський обов’язок — карати зрадників і винагороджувати відданих. Великий мейстре Пайселе, наказую вам зачитати мої декрети.

Пайсел важко зіп’явся на ноги. Він горнувся у пишну мантію з цупкого червоного оксамиту з горностаєвим коміром і блискучими золотими застібками. З широкого рукава, який обвис від ваги золоченого орнаменту, він дістав пергамент, розгорнув і заходився зачитувати довгий перелік імен, наказуючи кожному з названих в ім’я короля й ради ступити наперед і присягнути на вірність Джофрі. Хто цього не зробить, буде оголошений зрадником, а його землі й титули конфіскує корона.

Від почутих імен у Санси перехопило подих. Лорд Станіс Баратеон, його леді-дружина, їхня дочка. Лорд Ренлі Баратеон. Обидва лорди Ройси з синами. Сер Лорас Тайрел. Лорд Мейс Тайрел, його брати, дядьки, сини. Червоний жрець Торос Мирський. Лорд Берик Дондаріон. Леді Лайса Арин і син, малолітній лорд Роберт. Лорд Гостер Таллі, його брат сер Бринден і син сер Едмур. Лорд Джейсон Малістер. Лорд Брайс Карон з Прикордоння. Лорд Тайтос Блеквуд. Лорд Волдер Фрей і його спадкоємець сер Стеврон. Лорд Джонос Бракен. Леді Шейла Вент. Доран Мартел, князь дорнський, з усіма синами. «Як їх багато,— подумала Санса, а Пайсел читав і читав,— щоб розіслати накази, потрібна буде ціла зграя круків».

А наприкінці, мало не останніми, йшли імена, почути які Санса боялася найбільше. Леді Кетлін Старк. Роб Старк. Брандон Старк, Рикон Старк, Арія Старк. Санса придушила скрик. Арія! Вони хочуть, щоб Арія з’явилася й дала обітницю... а це, певно, означає, що сестра втекла на галері, що зараз вона вже в безпеці Вічнозиму...

Великий мейстер Пайсел згорнув пергамент і заховав у лівий рукав, а тоді з правого рукава дістав іще один. Прокашлявшись, він продовжив.

— Замість зрадника Едарда Старка, за велінням його світлості, Тайвін Ланістер, лорд Кичери Кастерлі та хранитель Заходу, обіймає посаду правиці короля, щоб служити його вустами, вести його військо проти ворогів і виконувати його королівську волю. Так постановляє король. Мала рада дає згоду.

Замість зрадника Станіса Баратеона, за велінням його світлості, його леді-мати, королева-регентша Серсі Ланістер, яка завжди була йому найнадійнішою опорою, долучається до малої ради, щоб допомагати йому правити мудро та справедливо. Так постановляє король. Мала рада дає згоду...

Санса чула, як навкруги неголосно перемовляються лорди, але шепіт швидко стих. Пайсел провадив.

— Також за велінням його світлості його відданий слуга Джанос Слінт, командувач міської варти Королівського Причалу, негайно підвищується до рангу лорда й отримує давній престол Гаренхолу з усіма землями та прибутками, і ця честь передаватиметься його синам і онукам повік-віків. Крім того, за велінням його світлості, лорд Слінт долучається до малої ради й допомагатиме управляти королівством. Так постановляє король. Мала рада дає згоду.

Краєм ока Санса зауважила рух: Джанос Слінт вийшов наперед. Цього разу бурмотіння було гучнішим і сердитішим. Гонорові лорди, які походили з домів з тисячолітньою історією, неохоче розступалися перед лисуватим простолюдином з жаб’ячим обличчям, коли той проходив повз. Його чорний оксамитовий камзол був розшитий золотою лускою, яка подзвякувала з кожним кроком. На плечах Слінт мав картатий чорно-золотий атласний плащ. Перед ним ішло двійко потворних хлопчаків — мабуть, сини,— вгинаючись під вагою важкого металевого щита заввишки з них самих. За герб Слінт собі взяв закривавлений спис — золотий на чорному як ніч полі. Побачивши його, Санса відчула, як у неї руки вкрилися сиротами.

Щойно лорд Слінт зайняв своє місце, великий мейстер Пайсел продовжив.

— І останнє. В часи зради й заворушень, по наглій смерті нашого любого Роберта, рада вважає головним пріоритетом охорону життя й безпеки короля Джофрі...— сказав він і обернувся до королеви.

Серсі підвелася.

— Сер Баристан Селмі, вийдіть наперед.

Сер Баристан і так стояв біля підніжжя Залізного трону, непорушний як статуя, а тепер опустився на одне коліно та схилив голову.

— Ваша світлосте, я до ваших послуг.

— Підведіться, пане Баристане,— мовила Серсі Ланістер.— Можете зняти шолом.

— Міледі? — здивувався старий лицар, не розуміючи, навіщо це, але підвівся та зняв високий білий шолом.

— Ви довго й вірно служили короні, добрий сер, і всі чоловіки й жінки Сімох Королівств мають дякувати вам. Але зараз, боюся, ваша служба добігла кінця. На бажання короля й ради ви маєте скласти свій тягар.

— Мій... тягар? Боюся, я... я не...

Важким і різким голосом заговорив новоспечений лорд Джанос Слінт:

— Її світлість хоче сказати, що ви звільняєтеся з посади лорда-командувача королівської варти.

Високий білоголовий лицар, здавалося, змалів і майже не дихав.

— Ваша світлосте,— нарешті мовив він.— Королівська варта — це братерство, свої обітниці ми даємо на все життя. Тільки смерть може звільнити лорда-командувача від цього священного обов’язку.

— Чия смерть, пане Баристане? — м’яким як шовк голосом поцікавилася королева, але слова її полинули в усі куточки зали.— Ваша чи вашого короля?

— Ви дозволили померти моєму батькові,— з вершечка Залізного трону звинувачувально кинув Джофрі.— Ви застарі, щоб когось захищати.

Лицар утупився в свого нового короля. Якщо раніше Санса ніколи б не дала йому його років, то зараз він наче постарів.

— Ваша світлосте,— мовив він.— Мене обрали білим мечем на двадцять третьому році життя. Відтоді як я вперше взяв у руки меч, я мріяв тільки про це. Я відмовився від претензій на спадок; дівчина, з якою я мав побратися, вийшла за мого двоюрідного брата; мені не потрібні були ні сини, ні землі, бо своє життя я мав прожити для корони. Сер Ґерольд Гайтавер особисто чув мою обітницю... всіма силами захищати короля... віддати за нього свою кров... Я бився пліч-о-пліч з Білим Биком і княжичем Левином Дорнським... з сером Артуром Дейном на прізвисько Ранковий Меч. До служби вашому батькові я допомагав захищати короля Ейриса, а перед ним — його батька Джейгейриса... Троє королів...

— І всі мертві,— зауважив Мізинчик.

— Ваш час вийшов,— оголосила Серсі Ланістер.— Джофрі потрібні молоді й дужі вояки. Рада вирішила, що