Читати книгу - "Пори року. Зникнення Зими, Ханна Трунова"

Шарпнувшись в стані переляку, Діана силкувалася привести своє невідь-чому настрахане серце до тями, а коли знову наважилася визирнути за вікно, незнайомця й слід прохолов. Не встигла вона вдосталь обдумати побачене, як її міркування урвали стукотом у двері, що в гробовій тиші прозвучав наче грім серед чистого неба.

Сплигнувши з підвіконня, Діана швидкома поправила одяг.

― Заходьте! ― переконавшись, що має доволі пристойний вигляд, вигукнула вона.

На порозі виринула Мей, яка замість привітання кинулася міцно обіймати Діану, що в тієї аж кістки затріщали.

― Ну ти нас і налякала!.. ― шепнула вона їй на вухо і враз відпустила, стріляючи змореними докірливими вогниками з очей. ― Щоб більше без таких фокусів, затямила? Ледве зі світу всіх нас не звела! ― в почуттях стиснула Мей геть стуманілу Діану знову.

Оговтавшись від несподіваного вияву турботи, Діана слабо всміхнулася, злегка відсторонюючись від подруги.

― Тепер все гаразд, ― спробувала заспокоїти її вона. А проте варто визнати, під схвильовано-невсипущим поглядом Мей їй було трохи незручно.

― Ти як взагалі почуваєшся? В голові не паморочиться? Нічого не болить? ― продовжила допитуватися та.

― Не переймайся: я мов вдруге на світ народилася, ― захихотіла Діана, однак вийшло кислувато. Якщо чесно, то вона дещо лукавила, позаяк слабкість була ще доволі відчутною, як і туман, що розпирав невагомими ударами розсудок.

― Ну, добре, ― переконавшись, що з Діаною таки дійсно все гаразд, мовила Мей. ― Але як тільки відчуєш щось не те, відразу говори! З цим проклятущим Антиспогадом треба дивитися в оба. Тим паче якщо його виготовив Ден… ― Скривившись, наче з’їла відро квасниць, Мей відвернулася: вочевидь, збагнула, що бовкнула зайве. А проте Діану ця інформація аж ніяк не взяла в штики, бо вона ж уже знала, що їй доведеться все своє життя споживати Антиспогад, люб’язно приготовлений Денисом. Звісно, якщо вони не вигадають кращий варіант…

Тим часом Мей витягла з шафи раніше подаровану сукню і з радісною посмішкою вручила її Діані:

― Готова до ролі принцеси?

«Типу в мене є вибір?» ― з іронією подумала Діана, забираючи сукню, червоний колір якої нагадував їй цієї миті цівки крові, що просотувалися змарнілим стеблом сяйливої троянди.

Мерщій переодягнувшись, Діана повернулася до дзеркала. Всупереч побоюванням, сукня виявилася доволі зручною та вдало підкреслювала всі вигини фігури. Корсет з трояндовим орнаментом не тільки не передавлював груди, дозволяючи вільно дихати, а ще й робив талію витонченішою. Рукава-ліхтарики спадали з плечей, презентуючи родимку у вигляді серця. Кулон Діана завбачливо помістила поверх сукні, як і личить принцесі з племені Єдиних. Зовнішній вигляд доповнював легкий макіяж, побіжно нанесений Мей, та пишна зачіска, зібрана золотими масивними шпильками з рубіновими трояндами. Куди не глянь, Діана була сама на себе не схожа: наче занадто розмальована лялька з порожнечею замість мізків. А втім, саме такий образ вона й повинна підтримувати. Сьогоднішній вечір має пройти ідеально, без зайвих інцидентів з її боку.

Мимовіль вистукавши підборами вальсовий ритм, Діана з подивом виявила, що ті, попри дуже тонкі та високі шпильки, досить комфортні, немовбито спеціально створені для танців. У подібних вона колись частенько кружляла на паркеті.

― Прекрасно виглядаєш, ― зненацька пролунав позаду трохи хриплуватий голос Майка. І коли він тільки встиг зайти?

― Чого без стуку то? ― враз висловила своє незадоволення Діана, обертаючись. ― Раптом я тут не вдяг… ― миттю затнулася вона, збагнувши, що її кудись не туди понесло. Палу у вогонь додавали смішинки в очах Майка, що з’явилися не забарившись.

― Я стукав, ― просто мовив він, не відриваючи дивний погляд від Діани. 

Якийсь час вони мовчали, вбираючи одне одного очима. Майк теж встиг опорядитися, виглядаючи на всі сто. З нагоди свята його вбранням слугував чорний вузький костюм, оздоблений по краях коміра, рукавів та бортика посрібленими візерунками у вигляді паморозі, а крихітні рубінові ґудзики нагадували кроваві місяці. Окрім цього, Майк не забув про волосся, яке було акуратно зачесаним та блищало від гелю.

― Я вас залишу, ― нарешті порушила тремку тишу Мей, в очах якої поселилися іскрометні вогники. ― Нехай Кровавий Місяць буде до вас сьогодні прихильний і все таке. 

― Побачимося на святі, ― кинула навздогін подрузі Діана.

― Ну-у-у… ― спинилася Мей, чомусь вмить пополотнівши. Її губи злегка затремтіли, видаючи сум’яття, і в кутиках очей замайорів гарячковий блиск.

― Мей краще не з’являтися на святі, ― сказав Майк, наче ножем відрізав.

― Що? Чому? ― неабияк насторожилася Діана.

На якусь мить опустилася ніякове та обтяжливе мовчання, допоки Мей не обернулася до Майка:

― Можеш їй розповісти. Все-таки вона майбутня Королева й повинна знати, яким королівством правитиме. ― І, доволі різко висловившись, вилетіла з кімнати.

― Це пов’язано з родоводом Мей? ― шепнула Діана, навіть не стараючись приховати нотки невдоволення. Їй невтямки, як якесь походження може вставляти палиці в колеса сьогодення.

Майк шумно зітхнув.