Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

— І він був на станції?

— Очевидно, — стенув перекошеним плечем Еймос.

— Джим? — Наомі поклала руку на плече Голдену. Вона

вперше чула про те, що він пережив на станції, і його раптом

стало гризти відчуття провини, що досі з нею цим не поділився.

— На них щось напало. Ну, на господарів протомолекули, чи

ким вони там не були. То їхній захист спричинив у якійсь там…

зараженій зоряній системі перетворення центрального світила

на наднову. Ця станція може підривати цілі зорі, Наомі.

— Якщо Ешфорд це зробить, то вб’є геть усіх людей у світі. Всіх.

Надовго запанувала тиша. Еймос покинув кректати

й розтирати руку. Наомі не зводила з нього погляду широко

розплющених очей, і страх на її обличчі відображав її реальний

стан.

— Що ж, — промовила Сем, — значить, хороша річ, що я не

збираюся дати йому це зробити, еге ж?

— Повтори, — промовив з підлоги Еймос.

— Я нічого не знала про цих ваших привидів

і чужопланетян, — заявила вона тоном людини, що ясно давала

зрозуміти: в байку Голдена вона не вірить. — Проте

я просаботувала і не модифікувала лазер. Відтягую процес

і створюю слабкі місця. Вразливості, які щоразу заважатимуть

йому зробити постріл. Пояснити буде досить просто, бо цю

систему ніколи не конструювали з таким розрахунком. Ще й на

додачу станом на зараз цей корабель — летючий кавалок брухту.

— Скільки ти нам можеш виграти часу?

— День. Може, день-півтора.

— По-моєму, я тебе люблю, — пробурмотів зі свого

медикаментозного зболеного напівсну Алекс.

— Ми всі тебе любимо, Сем, — вирішив прикрити його

Голден. — Це геніально. Але нас дуже мало, а корабель такий

великий і плутаний. Питання, як нам взяти усе під свій

контроль.

— Бугай, — відповіла вона. — Ось чому я вам хотіла дзвонити.

Він зараз, щоправда, не в найкращому стані. Йому потрібна

допомога. Але довіряю на цьому кораблі тільки вам.

Останні слова вона промовила, дивлячись на Наомі.

— Ми зробимо все, що нам під силу, — відповіла Наомі

й підняла руку. Сем підійшла до неї з іншого краю кімнатки

і взяла за неї. — Все, що потрібно, Семмі. Скажи, де шукати

Бугая, і мої хлопчики його знайдуть.

Еймос закректав і підвівся з підлоги, підійшов до каталки.

— Еге ж, Сем. Усе, що тобі потрібно. Ми вже зараз тобі винні

цілий мільйон, а цей Ешфорд справляє враження реального

мудака.

Сем посміхнулася з полегшенням і стиснула пальці Наомі.

— Я чесно дуже ціную це. Але будьте обережні. Люди Ешфорда

повсюди, вони вже декого вбили. Якщо нарветеся на них, будуть

проблеми.

Еймос дістав із-під простирадла дробовик і мимохідь поклав

його на плече:

— Хай надіються.

Розділ сорок перший. Бугай

Камери зберігання надто великі, щоб слугувати в’язницею. Це

були склади, де мали зберігатися припаси для нового

початку після сотень екологічних провалів і катастроф.

Зерносховища, зразки ґрунту, скраплені водень і кисень, щоби

відтворювати мілкий океан корабля поколінь. Бугай гнав свого

меха широким залом, заввишки й завширшки, мов

кафедральний собор, і настільки ж просторим. От тільки в ньому

не було жодного образу Бога. Це — храм доцільності, інженерної

думки, функціональної краси та величі експерименту, який мав

відправити людство до зір.

Навколо нього все валилося до біса. Вся інформація стікалася

до нього на планшет, і він горбився над ним, немовби хотів і сам

туди потрапити. Виходило на те, що Ешфорд захопив машинний

з реактором у південному кінці тора і командний відсік

у північному. Його загони безкарно валандалися по кораблю.

Кудись пропала Па, не факт, що вона досі лишалася в живих.

Багато людей зберігало їй вірність, включно з самим Бугаєм, на

превеликий його подив, та якщо її тіло знайдуть у якому-небудь

рециркуляторі, ця лояльність швидко вивітриться. Він би зробив

усе, що міг. Та йому бракувало влади. Він би спробував якийсь

обхідний маневр, і якби той не спрацював, взяв би владу силою.

Він