Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

Розповідав про все простими словами, по суті: станції не

вдасться зняти блокування, допоки не відключені геть усі

реактори й електроніка на бортах усіх кораблів. Творців

протомолекули поглинула якась загадкова сила, крутіша від них

самих; ця станція знищить Сонячну систему, якщо вирішить, ніби люди та їхнє озброєння становлять реальну загрозу. Все це

звучало досить вірогідно. Можливо, це все тільки глибина його

віри. Можливо, це просто талант, із яким деякі люди

народжуються. Бугай відчував усе більшу повагу до Джима

Голдена, таку ж, яку відчував би до гримучої змії. Цей чоловік

небезпечний тільки тому, що є саме тим, ким він є.

Коли Голден випустив пару, збившись на повторну тезу про

необхідність зупинити Ешфорда, про те, що Сем спробує трохи

виграти їм часу, про те, що базові екіпажі інших кораблів мають

знеструмити їх та повідключати свої реактори й резервні

системи, Бугай пошкрябав підборіддя.

— А що як Ешфорд правий? — запитав він.

— Не зрозумів, — промовив Голден.

— Ну, от про все це, що тобі розповів чужопланетянин? А що як

це все туфта?

Голден зціпив зуби, але за мить кивнув.

— Можливо, — погодився він. — Довести я все одно нічого не

зможу. Але Сем говорить, що, вистріливши по Кільцю, Ешфорд

принесе в жертву «Бегемота», і якщо Міллер не бреше, то разом

із ним у жертву будуть принесені всі інші. Ви хочете ризикнути

цим?

— Ми ризикуємо в обох ситуаціях, — відповів Бугай. — Може, ми зупинимо його й порятуємо завдяки цьому систему. Може, ми

лишимо

Кільце

відкритим

і

допустимо

навалу

чужопланетян, які підсмажать і повиїдають нам мізки. Підкинь

монетку, есе. Часу на випробування в нас немає. Убезпечитися

нам ніяк. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а йдеться про ризик.

— Так і є, — кивнув Голден. — Ну, то що ж ти робитимеш?

Бугай зітхнув і знову закашлявся. Слиз у роті смакував, наче

стероїдний спрей. Він сплюнув. От до чого дійшло. Насправді, це

навіть не питання.

— Гадаю, нам треба відбити машинний відсік. Так просто вони

його не віддадуть, але, блін, виходу в нас немає. Поки

обертається тор, єдиний шлях між машинним і командним

відсіками пролягає зовнішнім ліфтом або через точку переходу

з командної палуби і потім через весь тор, де з біса людей й сила

тяжіння від обертання, що все тільки вповільнить. Жодні

підкріплення, які він має нагорі, не встигнуть, поки так чи

інакше не скінчиться сам бій.

— Семмі вже в машинному, — озвався Еймос. — Можливо, вона

зуміє нам трошки підготувати ґрунт.

— Було би незле, — погодився Бугай.

— А коли ми захопимо його? — спитав Голден.

— Думаю, накачати азотом командний відсік, чорт би їх

побрав, і витягти їх звідти, коли вони всі позасинають, —

промовив Бугай. — Якщо капітанка Па ще жива, то після цього

вони вже її проблема.

— А якщо не жива? — припустив Еймос.

— Тоді моя. — Усмішка Еймоса говорила про те, що він уловив

саме те значення слів начальника служби безпеки, яке той у них

і вклав.

— Що з реактором? — запитав Голден. — Ви його відключите?

— Це резервний план, — вищирився Бугай. — Ми його відклю-чаємо. І всі їх відключають.

— Можна поцікавитися чому?

— А що як нам удасться зняти загальне блокування, і ця

штукенція не вб’є сонце, навіть якщо Ешфорду вдасться його

постріл.

— Справедливо, — проказав Голден. — У мене є мій екіпаж. Нас

трохи потріпало.

— Зате ми чисті серцем, — похвалився Еймос.

— Я не знаю, скільки в мене лишилося ще людей, — знизав

плечима Бугай. — Якщо зустріну когось чи зв’яжуся, то скажу

точніше.

— То де ми облаштуємося?

Бугай замислився. Якщо вони спробують узяти штурмом

машинний відсік, то було би непогано якось їх відволікти. Щось

має відволікти увагу Ешфорда від насправді важливого. Було би

непогано виписати йому ляпас. Ущемити його гордість. Ешфорд

не належав до тієї категорії людей, які продумували все до

дрібничок, але все ж таки лишався обачним чоловіком. Якби

вдалося його розлютити, то гнів міг би взяти гору над його

обережністю. От тільки це, а ще необхідність