Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

травма виявилася надто серйозною. Він і ще декілька людей, які

особисто йому віддані, забарикадувалися в командному відсіку, а служба безпеки «Бегемота» збирається їх звідти дістати.

— Тут є хоч слово правди?

— Приблизно половина.

За спиною Моніки кремезна землянка на ім’я Окджу підвела

очі й відвернулася.

— Я ж не пропагандистка, — заявила Моніка.

— Ешфорд напоумився всіх нас повбивати, — проказав

Бугай. — А можливо, і всіх удома на додачу. Це якщо йому

вдасться реалізувати свій задум. Катастрофа? Усе, що ми тут

пережили? Це все квіточки. Він вирішив ув’язатися в справжній

бій.

Здавалося дуже дивним, як промовлені самостійно слова

набирали ваги, чого їм не вдалося, коли він чув їх сказаними

Голденом. Він і досі навіть сам не розумів, чи до кінця в усе це

вірить. Проте зараз він мусив, і тому вірив. Очі Моніки трохи

округлилися, а на її щоках спалахнув яскравий рожевий вогник.

— Коли все скінчиться, — промовила вона, — мені потрібна

буде від вас уся історія. Ексклюзив. Усе, що відбувається

насправді. Чому все вийшло саме так, а не інакше. Детальні

інтерв’ю з усіма учасниками.

— Зараз я можу говорити тільки від свого імені, — кивнув

Бугай. — Та як на мене, це справедлива вимога. А ще мені буде

потрібно, щоб ви переконали інші кораблі нашого флоту

погасити свої реактори та знеструмити всі системи, дістати всі

акумуляторні батареї на всіх пристроях, які вони тільки

знайдуть.

— Бо?

— Ми намагаємося їх розблокувати, — пояснив Бугай. —

Хочемо

додому.

Якщо

ми

не

спинимо

Ешфорда,

розблокування — це єдина нагода переконати станцію

утриматись від помсти, яку вона завдасть по людях з іншого

боку Кільця.

А ще тому, що якби зникли всі образи та провокації, хибні

загрози та манівці, цього би вже вистачило. Якщо Ешфорд

побачить, як реалізовується інший план, як його позбавляють

власного героїзму, власної великої офіри, то прийде сам.

Зробить усе від нього залежне, щоб заткнути студії рот. І кожна

одиниця стрілецької зброї, що прийде сюди, означатиме на одну

менше там, у машинному чи командному відсіках.

На Моніці читався конфуз.

— І як же власне мені переконати їх це зробити?

— В мене є одна ідея, — промовив Бугай. — Я знаю, що сюди

навідується ота священниця, в якої є віряни на всіх кораблях, і вони відвідують її служби. Я думав про те, щоб її найняти.

«Навіть якщо при цьому, — продовжив він про себе, — вона

потрапить тут на лінію вогню».

Розділ сорок другий. Кларісса

Кінець настав. Уся біганина припинилася, і на Ешфорда

зійшов своєрідний спокій. На Кортеса також і на всіх інших.

Вийшов наказ убезпечити точки переходу. У тор тепер ні зайти, ні вийти. Ні зараз. Ні коли-небудь.

Вона мало не відчувала полегшення.

— Я думав про твого батька, — промовив Кортес, коли ліфт

піднімався до точки переходу, а сила тяжіння, що утворювалася

від обертання, вимивалася, поступаючись усе сильнішій

Коріоліса. Через це Кларісса відчувала легке нездужання. Схоже

на сон або початок несподіваної хвороби. — Він був дуже

розумним чоловіком. Блискучий навіть, як дехто говорив, і, по-своєму, дуже закритий.

«Він намагався перетворити протомолекулу на зброю і хотів

продати її тому, хто заплатить найбільше», — подумала дівчина.

І ця гадка мала би їй пекти, але чомусь насправді була байдужа.

Банальний факт, і не більше. Атоми заліза утворюються

в надрах зір; у реле живлення Даймо – Коха було на один вхід

менше, ніж у стандартних моделях; її батько прагнув

мілітаризувати протомолекулу. Він не знав, що воно таке. Ніхто

не знав. Проте це не завадило їм гратися з нею. Вивчати, що

з нею можна зробити. В її спогадах раптово сплив відеоролик, де

п’яний солдат вручив шимпанзе автомат. Те, що сталося потім, залежно від настрою можна