Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

трагічним. Її батько нічим не відрізнявся від того шимпанзе.

Просто масштаби більші.

— Прикро, що мені не випала нагода пізнати його краще, —

говорив Кортес.

З ними ліфтом їхав Ешфорд і ще семеро його підлеглих.

Капітан стояв попереду, склавши руки за спиною. Більшість із

його людей також були поясанами. Довготелесі, великоголові.

Рен мав схожу подобу. Як наче всі вони належали одній родині.

Ешфордові люди мали персональну зброю й куленепробивні

жилети. Вона — ні. Та все одно Кларісса періодично ловила на

собі їхні косі погляди. Для них вона й досі лишалася Мельбою.

Терористкою та убивцею, що мала бойову прошивку. І те, що

вона має вигляд нормальної дів чини, тільки підкреслювало

химерність цього відчуття. Саме тому її так потребував Ешфорд.

Вона — його прикраса. Трофей, що говорив про його силу, й документ, яким він прикриє свій зад через давнішу

нездатність зберегти свій корабель.

Як же їй кортіло, щоб до неї хтось усміхнувся. Чим довше вони

поводилися з нею, як із Мельбою, тим ширше вона розчиняла

ворота для повернення старої особистості, що просочувалася в її

розум, немовби папір убирав чорнило.

— Одного разу твій брат Петір приїхав в ООН тоді ж, коли там

був і я.

— Ви, певно, сплутали з Майклом, — відповіла Кларісса. —

Петір ненавидить ООН.

— Правда? — тихенько засміявся Кортес. — Значить, помилився.

Ліфт дістався осі тороїдальної секції й так плавно загальмував, що вони легко стрималися за поручні, а не злетіли всі аж до

стелі. Позаду них пролягла розгалужена мережа трубопроводів

і транс форматорів, що живили довге лінійне сонце тора. Перш

ніж вони потрапили до Кільця, вона ніколи по-справжньому не

замислювалася про енергетичний баланс та системи управління

середовищем. Такі речі існували для інакшого типу людей.

Нижчих за статусом. Тепер, коли вона стільки всього навчилася, масштаби конструкції «Бегемота» її вражали. Шкода, цього не

розуміли інші. Соледад, і Боб, і Стенні. І Рен.

Двері роз’їхалися в сторони, і поясани попливли до точки

переходу з елегантністю чоловіків та жінок, що виросли

в невагомості або за низької сили тяжіння. Вони з Кортесом не

осоромилися, але в польоті їм би ніколи не вдалося опанувати

природжену граційність поясан.

Командні палуби були прекрасні. М’яке непряме освітлення

усувало всі тіні. Мельба пустилася вплав за Ешфордом

і поясанами, немов дельфін у морі.

Сам по собі командний центр був напрочуд добре продуманий.

Видовжене ромбоподібне приміщення з панелями управління, вмонтованими в керамічні столи. В одному його кінці двері вели

до кабінету капітана, в іншому — до пункту служби безпеки.

Аварійні крісла на карданових підвісах здавалися не стільки

функціональною

необхідністю,

скільки

природними

й прекрасними виростами самого корабля. Немов орхідеї. Стіни

прикрашали малюнки янголів і пасторальні сцени. Ефект

псували тільки зо пів десятка відчинених панелей доступу, що

свідчили про незавершений ремонт, якого потребував корабель

через раптову зупинку. Однак навіть тельбухи зорельота

в командному центрі здавалися по-своєму прекрасними.

Кларісса звернула увагу, що її тягне просто піти й подивитись, чи зможе вона розібратися з конструкцією корабля.

Біля панелей управління ширяло троє чоловіків — усі поясани.

— Ласкаво просимо назад, капітане, — промовив один із них.

Ешфорд пролетів порожнім простором до командирського

місця. Троє солдатів зайняло позиції в коридорі. Інші

розлетілися по всьому відсіку, шукаючи місця, звідки вхідні

двері було видно по прямій. Будь-кому, хто спробує зайти

у командний центр, доведеться пробиватися крізь шквал куль.

Сама Кларісса відлетіла до пункту служби безпеки, де буде

зручно нікому не заважати, і зосереджений Кортес, серйозний

і дещо збуджений, попрямував за нею.

Ешфорд набрав низку команд, і його панель управління

посунулася, розгорівшись яскравішими вогниками. Очі чоловіка

бігали по показниках та екранчиках на дисплеї. Підсвічений

знизу, він скидався не так на чоловіка, який