Читати книгу - "Si ames, intelliges, RIV"

       Ніч огортала ліс темрявою, тільки слабке світло місяця пробивалося крізь гілки дерев. Айдан повільно відкрив очі, відчуваючи різкий біль у лівому плечі. Він здригнувся, спробувавши підняти руку, але біль був надто сильним. Раптом його погляд зупинився на фігурі поруч. Це була дівчина. Вона спала, обличчя м'яко підсвічене місяцем, волосся темне, майже чорне, розсипалося навколо її голови. Раптом, з переляку, Айдан помилково зрушився, і гілка під ним тріснула, прокидаючи її. Мілена схопилася, очі широко розкрилися від страху. Вона задихано заїкалася, ніби шукаючи слова, намагаючись зрозуміти, що відбувається. «Т-ти… ти прокинувся?» — з невизначеністю в голосі прошепотіла вона. Айдан, відчувши своє серце, яке билося швидше через болючий стан і її несподівану реакцію. «Ти врятувала мене?» — його голос був слабким. Дівчина ще на мить стояла, намагаючись розібратися, «Т-так» — ледь чутно відповіла вона. хто цей хлопець, але потім, побачивши його втомлені очі, зрозуміла, що все в порядку. Вона сіла поряд і тихо додала: «Ти в безпеці». І в той момент, дивлячись на неї, Айдан відчув, як його серце починає битися сильніше, як дивний теплий потік проникає в його груди. Він не міг цього пояснити, але він вже знав — щось не так.

       Мілена, трохи заспокоївшись, придивилась на юнака, її погляд став більш милим. Вона обережно запитала: «Можна дізнатись твоє ім’я?». Айдан подивися на неї, тихо відповів: «Айдан». Дівчині щось нагадало це ім’я. «А що сталось?» — її було дійсно цікаво. Хлопець закрив очі на мить, намагаючись пригадати, що трапилось. Спогади були розмитими. Він згадував тільки бій — різкий біль, удар по плечу, темряву, а потім… ні, він нічого не пам'ятав. «Я не можу точно згадати, що сталось», — Айдан прокашлявся, обережно торкаючись болючого плеча. «Дякую, що не дала загинути та витягла мене із бою» — додав він. Мілена тихо кивнула, її обличчя спокійне, але очі відображали щось інше. «Я помітила тебе і…» — вона знову поглянула на його рану, її вираз став серйознішим: «Ти сильно постраждав, Айдане. Тобі боляче?». Айдану стало ніяково. Плече дуже боліло, але не хотів турбувати її більше. Він був вдячний за її допомогу, і відчував, що йому потрібно відпочити. «Я вдячний тобі. Ти врятувала мені життя», — промовив він тихо, дивлячись їй в очі. Від її погляду він відчув, як її тепло проникло в нього ще глибше. «Ти неймовірна» — випадково вигукнув хлопець.

       Айдан не міг відвести погляду від Мілени, все ще захоплений її красою. Він відчував, як його серце б’ється швидше, і не міг повірити, що його рятівниця — не принцеса, не леді, а звичайна дівчина з лісу. Він не міг утримати запитання, яке крутилося в його голові: «Хто ти? Я навіть не знаю твого імені». Мілена злегка усміхнулась, але її очі залишались серйозними, коли вона відповіла: «Я — Мілена. Донька Стельвіра, короля Арвеліона». Айдан відчув, як холод стискає його нутро. Його серце ніби зупинилось. Принцеса. Вона була донькою короля ворога. У цей момент усі його спогади, всі його обов’язки, всі його зв’язки з ворогуючим королівством раптом стали надто яскраво уявними. Він був впевнений, що донька Стельвіра спотворена, як і батько, але перед ним сиділа ця дівчина, і її очі… вони були такими, як він лише уявляв. Вони були м’які, добрі, і в них читалась якась незвична суміш ніжності та сили. Айдан почув, як його серце разом із болем від рани стискається, але він все одно відчував те саме, що й до цього — він не міг повірити. Він мовчав кілька секунд, не знаючи, що сказати. Хлопець відчував, як на нього важить її визнання. Принцеса. Його ворог. І водночас… Він не міг повірити, що ця дівчина, яка врятувала йому життя, могла бути частиною королівства Арвеліона. Але Айдан не міг сказати їй правду — про те, хто він насправді. Він уже почав відчувати щось тепле, рідне, коли погляне на неї, і зараз це могло все змінити. Він вирішив зберегти цю таємницю, хоча на серці стало ще важче. «Я... я не знаю, що сказати», — промовив він після мовчання, його голос був туманним. «Ти… ти дуже сильна, Леді Мілено» — додав. Вона усміхнулась, не помітивши, як сильно Айдан захвилювався, але його серце билося тепліше, коли вона була поруч.