Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

 О восьмій годині ранку Родіон очікував гостей біля входу до Національного музею історії України у Другій світовій війні. Майданчик перед музеєм був очеплений, охоронці розташовувалися на своїх місцях, відвідувачів меморіальний комплекс почне приймати лише з десятої години.

 У призначений час, секунда в секунду, два броньовані джипи кольору хакі під'їхали до центрального входу в музей.

 З першої машини вийшла жінка в чорному комбінезоні. У неї була коротка стрижка, і, хоча волосся було сивим, жінка зовсім не виглядала на сімдесятирічну бабусю. Слідом за нею з машини вийшли двоє людей у військовій формі, які з багажника дістали ящик, схожий на такий, в якому перевозять стрілецьку зброю.

 Із другої машини вийшов тільки один чоловік, у нього також була коротка стрижка та сиве волосся, одягнений він був у футболку та штани кольору хакі.

 Сивочолі жінка та чоловік обмінялися рукостисканням і попрямували до входу в музей.

 - Асса, - простягнула руку для знайомства жінка в комбінезоні, підійшовши до Родіона.

 - Дуже приємно! Родіон.

 - Девлет, - також простягнув руку для знайомства сивочолий чоловік.

 - Родіон. Дуже приємно!

 Вітаючись, Родіон глянув на кисть правої руки Девлета.

 - «Татуювання Хан-Гаруди на руці цього Девлета немає!», - зафіксував він подумки для себе після рукостискання.

 Родіон провів гостей до підземного круглого залу, що охоронявся, за ними увійшли двоє воїнів із довгастим ящиком.

 - Розпорядьтеся відключити сигналізацію вітрини та відеоспостереження залу, - вимагала Асса.

 - Але для цього потрібне спеціальне розпорядження, - намагався не погодитися Родіон.

 - Ось вам розпорядження, - Асса простягнула аркуш паперу Родіону. - Сподіваюся, це зніме всі питання?

 Родіон мовчки забрав розпорядження, прочитав, і склавши аркуш паперу, поклав його у внутрішню кишеню піджака.

 - Нам потрібен певний час, щоб ніхто не заважав, своїх людей теж виведіть із залу, - говорила слідом за Родіоном командним тоном Асса.

 Коли всі її вимоги було виконано, двоє воїнів відкрили принесений ящик. У ньому була копія Меча Ареса та його піхов. Після того, як відбулася заміна реліквії у вітрині, Асса, Девлет і двоє військових із довгастим ящиком у руках вийшли з підземного сховища.

Цінний вантаж був покладений у багажник машини, на якій приїхала Асса, але вона не поспішала до неї сідати і відвела в бік Девлета:

 - Ви не боїтеся висоти, мій друже?

 - Не боюся, стрибав із парашута в юності.

 - Тоді пропоную піднятися на «щит»! - Асса вказала кивком голови на статую «Батьківщини-Матері». - Адже в нас із вами сьогодні день народження! З чим вас і вітаю!

 - Дякую! Я теж вас вітаю з ювілеєм!

 Асса та Девлет у супроводі інструктора піднялися на оглядовий майданчик, розташований на висоті 91 метр. Однак інструктор, на прохання тих, хто піднявся, спустився на кілька сходових прольотів, і чекав їх на майданчику, розташованому біля входу в ліву руку статуї.

 - 91 метр! - із захопленням вимовила Асса, споглядаючи краєвид на Київ.

 - Так, символічно, адже Україна здобула незалежність у 91 році!

 - Ще приємно, що на щиті замість радянського герба, нарешті, розмістили наш Тризуб!

 - Чи був пророком Бородай, не знаю, але те, що сьогодні наша «Батьківщина-Мати» гнівно дивиться в бік Росії та захищається від неї щитом, вельми символічно. А де буде розташований оригінал Меча?

 - Ви, напевно, знаєте, що багато оригіналів шедеврів в українських музеях від початку війни замінено копіями, а оригінали - евакуйовано, їхнє місцезнаходження засекречено. Деякі реліквії перебувають у США, умовно, під заставу повернення боргу за «ленд-лізом».

 - У тому числі й Пектораль?

 - Де знаходиться Пектораль - дуже великий секрет! А ось про Меч Ареса скажу вам, дорогий друже, ми його не даруємо, а тимчасово розміщуємо у Берліні, в музеї Пергамон, який зачинився торік на реконструкцію, і відкриється аж через 15 років.

 - Це там, де відновлено Пергамський вівтар Зевса?

 - О, так ви розбираєтеся в античному мистецтві? Так, і не тільки Пергамським вівтарем знаменитий цей музей... Я була в ньому, мене найбільше вразили там справжні Ворота Іштар із Вавилону!

 - А чим викликана необхідність переміщення скіфського меча в Берлін? Ми що, ненадійно його охороняємо?

 - Ми цінуємо допомогу, яку нам надає німецький уряд, але вважаємо військову допомогу недостатньою, наприклад, їхні ракети далекого радіусу дії «Таурус» могли б серйозно змінити ситуацію на фронті на нашу користь. Шольц вельми обережний у питанні передачі ракет Україні, тому німців треба задобрити, нехай вони вважають, що ми даємо їм під заставу майбутньої допомоги цей Меч, який буде розміщено поруч із Пергамським вівтарем.

 - У день народження прийнято дарувати подарунки... Коли ви, Асса, вказали в офіційній біографії своє справжнє місце народження - хутір Буда Черкаської області, а не місто Чебаркуль у Челябінській області, як було зазначено до цього, ми, хоч і не розвідка, але розшукали свідка вашої появи на світ... Ви народилися в Мотронинському монастирі, ваша мати померла під час пологів, і залишила черниці, ось цей медальйон...