Читати книгу - "Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко"

— А жінка з дитиною тоже? — не вгамовувалася хазяйка, яка бачила Мар’яну тільки по телевізору, але полюбила її одразу й щомісяця першого числа розпитувала Ваню про домашні справи. Ніби він знав, що там і як. 

— Нє, у нєго тєпєрь новая дєвка, — відповів Гєна, але дивився при цьому не в коридор, а Вані в очі. Перевіряв, падло, реакцію. 

— Та жартує він, жартує, — спробував врятувати ситуацію Ваня і пішов проводжати Григорівну до дверей. Та очманіло вийшла й зачинила за собою двері. І навіть про комунальні нічого не спитала — ще одне чудо, яким здивував цей ранок. 

* 

— От відіш, — одразу перейшов в атаку Трушин. — Сразу концерт прішол, а ти — нахуй, нахуй, с зубами наружу, тебе не родной. 

Директор встав, узяв з шафки блюдце і закурив, тримаючи його в долонях, як попільничку. 

— Ванєчка, золотко, ето ж не я прідумал. Вєсь Голлівуд так, вся Росія так. Ну от с хуя лі Пугачьовой всє еті підори нужни? А ти відіш — работаєт, лоху лєзєт тока так: звьозди должни жіть со звьоздамі, понімаєш? 

— Так, а чому Лапа? 

— Так а кому ми єшьо с тобой нужни? Нє ти пєрвий, нє ти послєдній. Он посмотрі на етого, бля, как єго, шо за жену пойот, за Машу? 

Ваня не розумів, про кого йдеться, він згадав фразу «Я сочувствую детям Германии. Не хочу», — але Гєна все одно не зрозуміє, про що йдеться й звідки це — перевірено часом. Трушин морщив лоба й клацав пальцями, аж поки не згадав: 

— Агутін, блядь! 

— Яка Маша, якщо там Анжеліка? — здивувався Ваня, та директора йому було не переконати. 

— Ну, шоб ти знал, вообще она Маша. Било дєло… Так вот, Лапа заказала у маркєтологов аналіз, могу прєдставіть, как єйо разделі, но то такое… 

Трушин закурив наступну цигарку, Ваня відчинив двері на балкон, дим вивітрювався, напруга — ні. 

— Ну, і корочє, єті шльоцикі єй правільно сказалі, надо роман со звєздой. Лучше всєго підора взять, так вообщє всєм заєбісь, но нєту. Пробівалі: ілі дорого, ілі нєт. Тада оні составілі спісок всєх, кого можно, і пошлі к нумєрологу. 

— К кому? — Ваня вже ледь стримував сміх. Ну чому в цій країні можливості з’являються або у хворих, або у гандонів? Чому в нормальних людей, які просто хочуть жити й наживати добра улюбленою справою, не виникає ідея закрутити вигаданий піар-роман з популярним геєм та не з’являються гроші на подібну маячню? Світ вже просто з нього знущається! 

— Сміхуйочкі єму! — образився Трушин. — А ти знаєш, скока людєй прі больших лаве етой хуйньої занімаются? І, єслі ти такой умний, покажи деньгі! А ім єсть шо показать. Так хто в рєзультатє умний? 

— Точно не я, — зізнався Ваня без сарказму. Точно — не він. Бо розумній людині ніхто чогось подібного й не пропонував би. І розумні люди не винаймають гостинки на Червоному Хуторі. Розумні люди давно знайшли серед бабусь із дідусями євреїв чи поляків і поїхали далеко, як обидва відмінники з його класу — Сємєнко і Риков. 

— Поетому, Телесик, — розвивав успіх Гєна, — твой дірєктор узнал, шо ми тоже в спіскє. 

Ваня ніяк не міг збагнути, чому в цьому списку з’явилася його кандидатура. Навколо повно гарних нових будинків, в яких мешкають популярні люди, то навіщо Лапі здався саме він? 

— А чому? — не витримав він. 

— А тому, — мало не перейшов на українську Трушин. — Потому шо, блядь, концепція називається два победітеля «Таланта», понімаєш? Так лоху проще запомніть! 

Он воно як! Дійсно, після нього перемагали жінки. Одна вийшла заміж за продюсера — мінус, друга поїхала до Москви — теж мимо. Навіть лесбійського роману не вигадаєш. От і виходить, що до концепції раптової любові між двома переможцями вкладається саме Йоан З Вами. 

І чому Лапа настільки впевнена, що переможе цього року? Такого колгоспного rnb, як у неї зараз, — жопой жуй. Дерев’яна по пояс, Брі Ранвей для дебілів. 

— Ну і я вчєра пробіл, кого їм там насчіталі, — закинув замануху Гєна. 

— І насчіталі мєня, — сумно підсумував Бронзовий Голос. 

— Надолго ль дураку хрустальний хуй? Нєт! — задоволено всміхнувся Трушин, бо він так і запланував розмову, цей товстий гобіт в шкіряному плащі й білих туфлях, схожих на взуття головного лікаря заможної приватної клініки. — Насчіталі єй Пономарьова, тока я сразу — туда! І нашептал чєрєз пацанов, шо Лапа — кончєная до дєлов, шо лучше с нєй дєл нє імєть. Понял? 

І Ваня зрозумів, що комбінація була складною та багатокроковою. 

— А я був наступним у списку? — спитав він, бо Гєна цього буквально вимагав, ледь не лускаючи від задоволення над своїм блюдцем, наче той кіт Барсік у найкращі свої часи. І де, до речі, Кіт? Ховається десь від диму. 

— А ми (підкреслив займенник Трушин, наполягаючи на командній роботі, як недолугий бізнес-коуч у рекламі на ютубі) билі там вториє, как запасной варіант. 

— Як завжди, — не втримав правду Ваня й подумав, що в продажу нирки непитущим донором нічого страшного немає. 

— Слушай дальше, — Гєна, напевне, вибудовував цю розмову дорогою, й поки все йшло за його попереднім планом. — Сначала пєрвий дует, а потом... 

Треба віддати йому належне — те, що планувалося потім, було продуманим: перший кліп, злив у пресу потрібної інформації про любов після на зйомки кліпу, фото, яке зробили ніби папараці, а на ньому — пара, яка на вулиці обов’язково тримається за руки. Можна обговорювати з торговельними мережами або заправками, на тлі якого логотипу буде фото. 

Потім — фото з відпочинку десь на островах, теж за ручку, трохи еротики. Це можна зняти й в Одесі — винайняти яхту на кілька годин, в несезон це недорого, хоча й холодно, але для цього є спеціальні мазі. А на весну, до березня, другий дует, і після нього — сольник на двох. Поки не в «Україні», але в Жовтневому палаці. Дату, між іншим, треба бронювати вже зараз. Типу квітень, але не першого. 

— Там людей розстрілювали, — втрутився Ваня в презентацію плану, хоча Трушина такі подробиці не лякали: 

— Людєй вєздє расстрєлівалі. Слушай дальше. Через год пробіваєм номінації — как пойдьот — лучший дует, навєрноє. На лучшую пісню ілі кліп нікакіх дєнєг не хватіт. І всьо — на следующій Новий год будєт мінімум двадцать работ, ілі я ніхуя нє понімаю в бізнесє.