Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

– Ти ж просила вчитися хорошим манерам. Так дозволь мені, – він засміявся, його м’який сміх змусив дівчину стати та насупитися, але раптом знову все зіпсував: – Тобі невигідно сваритися зі мною, я ж можу відмотати твою кар’єру назад до дебюту і повернути тебе на сцену.

– Що це означає?

– Я просто хочу провести тебе. 

– Ти знову шантажуєш мене. Але зараз це щось інше, бо ти мене переслідуєш… Я сподобалася тобі. Визнай.

– Та ні, – цокнув язиком.

Мія фиркнула, різко повернулася спиною до нього і пішла. І зараз він мав повне право наздоганяти її, поки кошик був в руці, поки вона дозволяла провести її до маєтку та бути поруч. 

Айдас думав. 

Він мав чудовий шанс попросити її врятувати його, і готовий був вимовити ці дурні слова. Може, вона б погодилася, і їм не обов’язково ж після цього бути разом? Може, навіть якщо вона хоч трішки любитиме його, то все буде гаразд? 

Хоч трішки. Цього б вистачило – він був певен.

Він міг попросити спробувати врятувати його, а натомість він публічно заявить, що помилився, а це врятує її кар’єру. Він вже думав про це, це було найлогічнішим варіантом. 

– Не сподобалася. Отже, ти просто шукаєш, як загладити свою провину.

Він притих, готуючись промовити лиш одне запитання, прокручуючи те в голові. 

– Я хочу дещо сказати тобі, – він зупинився.

Вони стали під ліхтарем на мості, що простягався над озером, Мія обернулася до нього, очікуючи. Хвилювання змушувало його почуватися кепсько, біль повернувся, заважаючи дихати, і чоловік мовчки дивився в сірі очі дівчини. 

Мовчання нервувало її, Мія почала вгадувати, про що той почав говорити: 

– Чому ти переслідуєш мене? Тільки не кажи, що хочеш зізнатися в коханні, бо мене від цього знудить. 

Айдас запереливо похитав головою.

– Ми щойно обговорили, що ти навіть не подобаєшся мені, то як я маю тебе кохати? Хіба таке можливо? 

– Я знаю, що таке можливо – таке буває у споріднених душ. То чому не може статися з будь-ким, хто не знайшов свою половинку? Закохуються не в зовнішність, люди інколи кохають просто так, – на мить вона відвела погляд до води, такий замріяний, і легенько всміхнулася, і це було так схоже на реакцію його сестри на тему споріднених душ. – Але не надійся, що тобі пощастить зі мною, бо я хочу знайти свою споріднену душу. Моє серце зайняте, – засміялася, так грайливо та кумедно. 

Мія була така ніжна, така красива цієї миті, що думка про те, щоб розкрити їй правду, раптом тягарем нависала над його свідомістю.

«Вона не заслуговує на це», – подумав чоловік, відчуваючи, як серце стискається від болю.