BooksUkraine.com » 📖 Дитяча література » Трійця непосидючих, або халепа на трьох, Каріна Дубініна 📚 - Українською

Читати книгу - "Трійця непосидючих, або халепа на трьох, Каріна Дубініна"

12
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Трійця непосидючих, або халепа на трьох" автора Каріна Дубініна. Жанр книги: 📖 Дитяча література. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 25
Перейти на сторінку:

Стрілки на ньому зупинилися, але годинник все ще видавав тихе тікання.

— Мені здається, тут і правда щось не так, — погодилася я, намагаючись відкрити двері в іншу кімнату. Вона виявилася бібліотекою. Величезні книжкові полиці були заповнені товстими книгами зі шкіряними обкладинками.

 

Мабуть, тут зберігалися найрізноманітніші таємниці. Одна книга лежала на підлозі, ніби її щойно хтось упустив.

— Дивись! — вигукнув Валька, нахиляючись до неї. Коли він підняв книгу, з неї випала стара карта.

— Це карта цього будинку? — запитала я, розглядаючи її з цікавістю.

— Можливо. Подивися, тут позначені якісь ходи! — збуджено відповів Валька.

Ми вирішили йти за вказівками на карті. Пройшли через вузький коридор, де на стінах знову висіли портрети людей, які здавалося дивилися прямо на нас. Кожен крок відлунював у порожніх кімнатах, і я відчувала, як тривога наростає з кожною секундою.

— Тут має бути секретний хід, — сказав Валька, коли ми дійшли до маленької двері, яку ледь помітили. Він натиснув на ручку, і двері злегка піддалися.

За дверима був вузький темний тунель. Я відчула, як всередині мене затремтіло, але цікавість і азарт від можливого відкриття чогось неймовірного перемогли страх.

— Йдемо далі, — прошепотіла я, взявши Вальку за руку.

Ми пробралися крізь тунель, який вивів нас у підвал. У підвалі стояли старі скрині, вкриті павутиною, і ще більше книжок, розкиданих по підлозі. Одна зі скринь привернула нашу увагу, оскільки була трохи відчинена. Ми обережно підійшли і заглянули всередину. Там лежали старі іграшки, ще з тих часів, коли наші бабусі й дідусі були маленькими. Але найбільше нас вразила велика лялька з фарфоровим обличчям, яка дивилася прямо на нас своїми скляними очима.

— Вона трохи страшна, — пробурмотіла я, відчуваючи, як мурашки пробігли по шкірі.

— Напевно, їй багато років, — відповів Валька, але ми обидва вирішили, що краще не чіпати її.

Раптом із темного кута підвалу ми почули тихий звук, схожий на шепіт. Я злякано озирнулася на Вальку, який також виглядав наляканим, але він схопив мене за руку й потягнув до виходу.

— Це, мабуть, просто вітер, — спробував заспокоїти мене Валька, але я відчувала, що в цьому будинку є щось дивне і незрозуміле.

Ми знайшли сходи, що вели нагору, і швидко піднялися ними, опинившись на задньому дворі будинку, який був зарослий бур'янами й оточений старими деревами. Ми кинулися назад до парку, намагаючись якомога швидше покинути це місце.

Коли ми повернулися до саду, де продовжувалося свято, нас зустріла мама з серйозним виразом обличчя.

— Де ви були? — запитала вона, дивлячись на нас суворо.

— Ми... ми просто гуляли в парку, — зніяковіло відповіла я.

— Я ж сказала залишатися в саду. Ви могли потрапити в неприємності, — сказала мама, і я відчула, як щоки палають від сорому.

— Вибачте, — пробурмотів Валька, також опустивши голову.

Мама подивилася на нас і зітхнула.

— Ви обидва отримуєте покарання. На решту свята ви будете виконувати завдання від інших гостей. Якщо впораєтесь — зможете повернутися до свята. Якщо ні — доведеться залишитися в кімнаті, — сказала вона, вказуючи на будинок.

Я відчула, як сльози підступають до очей, адже це був мій день народження, і я не хотіла проводити його у виконанні завдань. Але я знала, що ми зробили неправильно, тому просто кивнула і пішла виконувати перше завдання.

Перше завдання дала нам бабуся. Ми повинні були допомогти їй прикрасити ще один торт для гостей. Я і Валька з ентузіазмом взялися за справу, але, звісно, не все йшло за планом. Я випадково перекинула миску з кремом, і він розлився по всьому столу. Ми з Валькою швидко витерли все, що змогли, і бабуся сказала, що це просто частина процесу навчання, і навіть не розсердилась. Мабуть це через те, що в мене день народження.

Наступним завданням було відгадати всі загадки, які підготувала моя двоюрідна старша сестра. Це було складніше, ніж я думала, адже вона спеціально вибрала загадки з підступом. Але ми з Валькою змогли вирішити всі завдання, хоча й довелося трохи попітніти. Однією з загадок було знайти предмет, який не можна побачити, але можна відчути — відповіддю виявився вітер, і це нас дуже потішило, бо ми здогадалися майже одночасно.

1 ... 21 22 23 ... 25
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трійця непосидючих, або халепа на трьох, Каріна Дубініна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трійця непосидючих, або халепа на трьох, Каріна Дубініна"