Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Крики Гарлінгів, що лунали з руїн Авенвуда, були схожі на пронизливі заклики до пекла. Це було останнім акордом у симфонії темряви, що охопила світ. Калена, Кай і Райан разом із невеликим загоном відважних воїнів рушили з пагорба, кожен крок був кроком до долі. Битва за їхній світ, за їхнє майбутнє, починалася.
Це була масштабна битва – не просто сутичка, а різанина. Озвірілі орди Гарлінгів, спотворених мешканців Авенвуда та інших поглинутих темрявою істот, кинулися на них. Повітря наповнилося смородом гниття, металевим брязкотом зброї та жахливими криками. Десь у глибині руїн, що світилися зловісним червоним світлом, відчувалася присутність їхнього лідера – колишнього зрадника Елвіна, що тепер був лише маріонеткою Вічного Жорнила.
Калена була в самому епіцентрі подій. Її Дар сяяв на повну силу, випромінюючи сліпуче, чисте світло, що розсіювало найтемніші тіні. Вона більше не вагалася, не боялася своєї сили. Її магія була чистою, але руйнівною для темряви. З її долонь виривалися потоки світла, що спалювали Гарлінгів до попелу, вона створювала енергетичні хвилі, що відкидали їх назад, а іноді, зосередившись, вона викликала вихори чистої енергії, що знищували цілі групи ворогів. Кожен її рух був свідченням того, що жінка може бути могутнім Захисником, здатною не лише володіти Даром, а й керувати ним з неймовірною точністю та силою.
Кай бився поруч, його меч був продовженням його волі. Він був немов її щит, її опора. Він захищав її спину, відбиваючи атаки, які могли б відвернути її від концентрації. Його відвага була безмежною, а його майстерність володіння мечем – бездоганною. Він доповнював її силу, розчищаючи шлях, знищуючи ворогів, що проривалися надто близько. Райан також брав участь у битві, його стріли безпомилково вражали цілі, а давні знання допомагали їм просуватися вперед, уникаючи найнебезпечніших пасток.
Битва була лютою. Кожен удар, кожен помах меча, кожен вивільнений потік Дару вимагав нелюдських зусиль. Адреналін пульсував у жилах, лють на ворога надавала сил, відчай від масштабу руйнувань стискав серце, але над усім цим панувала незламна надія на перемогу.
У найгарячіші моменти битви, коли здавалося, що все втрачено, вони підтримували одне одного. В одній зі сцен, коли Калена, оточена Гарлінгами, ледь встигала відбиватися, Кай, не вагаючись, кинувся вперед, його меч розчищав шлях, і він прикрив її своїм тілом, отримавши глибоку рану. Калена, побачивши його кров, випустила потужний спалах Дару, що знищив усіх ворогів навколо, а потім, зосередившись, швидко вилікувала його рану, хоч і залишивши шрам. Або ж, коли Кай опинявся в пастці, Калена, використовуючи Дар, створювала вибух, що руйнував перешкоду, дозволяючи йому звільнитися. Їхні погляди перетиналися, і в них читалася не лише бойова взаємодія, а й глибоке кохання, що було їхнім найсильнішим щитом проти темряви. Вони билися не лише за світ, а й одне за одного.