Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

Двері моєї кімнати різко відчиняються і в кімнату влітає Макс з Алексом.

- Ліві, як ти? – брат присідає біля моїх колін, долонями накриваючи мої холодні пальці.

Очі Макса просякнуті хвилюванням.

- Я в порядку. Нічого не сталося. Алекс встиг.

Макс піднімається і цілує мене в маківку.

- Ти більше на побачення не ходиш. Ніколи.

- Макс, - заперечую я.

- Ліві, я серйозно. А якби Алекса не було поруч? Ти розумієш, що сталося би?

- Ти так говориш наче я винна, що Том до мене домагався. Алекс, не треба йому було розповідати.

- Звісно. Мою сестру ледь не зґвалтували і я про це не маю знати. Якщо побачу Тома, то вб’ю його. Ліві, там приїхала мама. Не виходь з кімнати, я скажу їй що ти вже відпочиваєш. Мені потрібно розібратися з командою і якнайшвидше прийду до тебе.

- Не треба. Я в порядку. Чесно, - у підтвердження м‘яко стискаю руку брата і посміхаюся – у вас важка гра попереду, ідіть тренуйтесь.

- Макс, ти йди. Я залишусь з Ліві.

- Я в порядку, йди разом з Максом,  - заперечую я Алексу.

- Так, залишайся з нею. Не варто пояснювати команді чого в тебе збиті кулаки.

Брат ще раз цілує мене і виходить з кімнати. Алекс присідає біля мене.

- Ластівко, - починає говорити хлопець, але я різко встаю з ліжка.

Шукаю в столику з косметикою міцелярну воду і спонж. З силою тру свої губи.

- Клята помада, - лаюся я, ще більше наливаючи засобу, так що він стікає по моїй руці у рукав сукні.

Хочу як можна скоріше змити відчуття губ цього виродка з моєї шкіри. Проводжу вологими серветками по шиї.

- Ластівко, ти точно не в порядку. Зупинись, ти так зітреш шкіру, - пальці Алекса пригортають мої руки до його грудей. – Ходімо зі мною.

Хлопець веде мене за руку в мою ванну кімнату. Відкриває двері душової кабіни і заводить мене туди. Вмикає воду і вона теплими потоками вмиває наші тіла. Алекс тримає мене міцно в своїх обіймах, я пригортаюсь до нього всім тілом, смикаючи руки на його спині і даю волю сльозам. Вони гіркими струмками разом з водою стікають у злив між нашими тілами.

- Вже все добре. Ти в безпеці. Ліві, подивись на мене, - м‘який тон Алекса підіймає мої очі до його. - Тобі нічого не загрожує. Я поруч. Чуєш? Я нікому не дам тебе скривдити.

Від слів Алекса стає легше, сльози перестають литися.

- Його дотики наче досі на мені.

- Так давай змиємо їх.

- Сукня важка.

- На тобі є білизна.

- Звісно.

- Тоді знімай сукню. Я не буду дивитися. Якщо ти звісно сама не хочеш, - я легенько б’ю хлопця в плече.

Алекс такий завжди, я посміхаюся. Він відволікає мене своїм незграбним фліртом, завжди так робить.

Хлопець тягне свою футболку догори і знімає.

- Що ти робиш? – налякано питаю я.

- Мокра футболка вже душе мене, знімай сукню, я не дивлюсь.

Хлопець відвертається і я намагаюся швидко зняти сукню, але плутаюсь у підкладці.

- Дідько. Я заплуталася. Алекс, допоможи.

- Я обіцяв не дивитися.

- Можна зняти сукню і не дивлячись на мене.

- Тоді мені прийдеться обмацати тебе, поки булу шукати кінець сукні.

- Просто допоможи мені, не важливо як, - гарчу я.

Хлопець тягне сукню вгору, але вона застрягає в моїх плечах.

- Я забула розстібнути. Змійка сукні на спині. Допоможи, будь ласка.

Я повертаюсь спиною до хлопця. Алекс розстібає сукню і знімає її з мене. Хочу повернутися назад, але руки хлопця утримують мене за плечі.

- Ластівко, як далеко він зайшов? В тебе сліди від його лап на сідниці.

Я різко повертаюся до нього.

- Ти обіцяв не дивитися. Сильно видно?

- Достатньо. Так наскільки далеко він зайшов своїми граблями.

- Не далі тих слідів, - відповідаю я і хлопець полегшено зітхає.

Руки хлопця набирають трохи шампуні, розтирає в долонях до появи піни і намилює моє волосся. Його масажуючі дотики, змушують мене закрити очі. Закінчуючи наносити шампунь, Алекс ретельно промиває душем моє волосся. Бере з поличку велику мочалку, виливає на неї мій тропічний гель для душу.

- Можна я доторкнусь до тебе? Лише мочалкою, руками тебе чіпати не буду.

Я киваю у відповідь. Алекс проводить мочалкою по моїй шиї, плечах, намилює мої руки , повертає мене спиною і проводить по моїй спині до початку моєї нижньої білизни. Руки хлопця не спускаються нижче, в лише кружляють по моїй спині.

- Далі ти сама, - говорить хлопець, простягаючи мені мочалку. Його голос хриплий.