Читати книгу - "Вагітна від мільйонера-боса, Ekaterina"

«Не будь брехуном», — каже він мені.

«Скажи мені, якщо те, що я говорю тобі, брехня, будь обережна зі своїм чоловіком, це не станеться так, що на цьому святі інша жінка візьме його в темряві, а потім піде з якоюсь неділею, 7 числа», — я відповісти.

Місіс Мерседес вдруге оніміла, не знайшовши адекватної відповіді. Присутні почали тихо сміятися, визнаючи мою кмітливість у вирішенні ситуації з елегантністю та витонченістю.

Після цього обміну думками місіс Мерседес була помітно більш стриманою протягом решти гала-концерту, і я міг насолоджуватися подією без подальшого втручання. Хоча напруга між нами не зникла повністю, я відчував задоволення, знаючи, що можу захистити себе розумом і класом від будь-яких спроб принизити мене.

Через кілька хвилин Алехандро підходить до мене, він збирався привітати мене, коли місіс Мерседес перериває своїм криком.

"Моя голова болить! Моя голова, допоможіть", - вигукнула Мерседес з явно фальшивим криком, але Алехандро дуже злякався і побіг до неї.

Я роблю глибокий вдих і помічаю, як Мерседес дивиться на мене ненависними очима, посміхаючись мені, звісно, ​​їй це зовсім не зашкодило, просто їй не подобається, що її син поруч зі мною.

Я хапаю свій келих вина й трохи відходжу.

Урочисте свято вдалось. Мати Алехандро, хоч і досі холодна, не знайшла в мені жодної вади. Алехандро був вражений і гордий, і це все, що мало значення.

— Валерія, сьогодні ти була неймовірна. Моя мама не могла сказати жодного слова проти вас, до речі, вона в одній із кімнат, поки лікар дав їй заспокійливе від головного болю, вона не могла втриматися від крику», – сказав мені Алехандро після гала.

— Усе завдяки Лорені. «Ви не знаєте, наскільки це мені допомогло», — відповів я, щиро вдячний.

— Я теж мушу тобі подякувати. Але що ви думаєте, якщо ми почнемо планувати наше майбутнє разом? — запропонував Алехандро, беручи мене за руку.

- Це здається мені ідеальним. «Я хочу бути з тобою, Алехандро, і я зроблю все можливе, щоб ми були разом», — сказала я йому, дивлячись йому в очі.

— І я теж, Валерія. Разом ми можемо протистояти будь-якому, я сподіваюся, що твоя мама одужає від головного болю», — відповів він, ніжно поцілувавши мене.

— Валерія, ти думаєш, моя мама симулює головний біль? — питає він мене.

«На даний момент, Алехандро, я більше не знаю, що твоя мати прикидається, щоб я завжди виглядав погано перед людьми», — відповідаю я.

«Ти маєш рацію, я піду за тортом, щоб ти міг віднести його своїм батькам, і я сподіваюся одного разу зустрітися з ними», — каже він мені.

— Гаразд, я тебе почекаю, якщо мама не буде галасувати, — відповідаю.

Лорена підійшла до мене з тацею фруктів.

«Їжте фрукти від стресу», — пропонує він.

«Дякую», — відповідаю я, хапаючи шматочок папайї.

—Як справи з юним Алехандро? — питає він мене.

—Лорено, ти думаєш, це справді спрацює? — запитав я його того вечора, коли ми розглядали плани на наступну сімейну вечерю.

— Я впевнений, міс Валеріє. Ти неймовірна жінка, і Алехандро любить тебе. «Його матері рано чи пізно доведеться змиритися з цим, колись їй доведеться передумати, вона відлякує всіх жінок пана Алехандро», — відповів він із заспокійливою посмішкою.

—Чим мама відлякала мене від подружок? — запитує Алехандро, втручаючись у розмову.

«Пане Алехандро», — відповідає Лорена з переляканим обличчям.

«Скільки грошей ви хочете сказати мені про все, що моя мати робить за моєю спиною? Чи то минуле, теперішнє чи майбутнє, скажіть мені, мені потрібно знати», — додає Алехандро.

Алехандро побачив її з роздратованим обличчям.