Читати книгу - "Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест"

Тарх відкрив кришку і... і загубився. Як заворожений він перекладав з місця на місце молотки, напилки, пробої, кліщі, щипці, точильні камені та інший ковальський інструмент. На дні скрині лежали величезні лещата, Макс вивіз їх зі свого гаража, розуміючи, що навряд чи колись буде користуватися.

– Це все інструменти чудової якості, я думаю, вони допоможуть тобі, ковалеві, викувати своїм друзям новий інструмент, якістю не гірший. До речі, через день приїде машина з металом. Там усе для тебе, пружна сталь, нержавіюча та інструментальна, на вироби... всяка. Тепер Рея... Тобі я приготував чудовий медичний набір. Здогадуюся, що ти багато чого можеш сама, але бувають випадки, коли без допомоги не обійтися, – Макс уже втомився. Манірність, з якою йому доводилося вести цю розмову, його дратувала. Але нічого не поробиш – він для всіх тут пан. – Ласса – покликав він у натовп, підійди сюди, будь ласка, і доньку візьми, – перелякану жінку і не менш перелякану доньку знайшли і ті негайно підійшли до нього. – Я оцінив ваше куховарство, ваше старання і вміння. За вашу працю вам подарунок – набір кухарських ножів. Найгостріша сталь, відмінна якість. За заточуванням звертайтеся до Тарха, у нього тепер є спеціальний інструмент для цього. Об камінь на дорозі не треба. Користуйтеся, із задоволенням. Так само ось, – Макс підтягнув ближче немаленький мішок, – тут спеції, приправи і всяке різне... Залиш запас, а частину роздай усім господиням, нехай чоловіки дякують їм за чудові обіди. Тепер ти... – він звернувся до доньки Ласси... я бачив, як ти дивилася на сукню пані Реї та її вихованок. Сподобалося?

– Так, пане... – дівчина зовсім знишкла.

– Про що ти мріяла, дивлячись на них? Адже не про те, щоб, щоб взяти поносити? правда? – дівчина зашарілася. – Ти думала про те, як зробити таке саме або навіть краще, так? – коли ці амазонки приїхали, Макс намагався простежити, які емоції звідки йдуть. Було побоювання, здивування, заздрість, захоплення... А від цієї малявки виходило бажання... Кілька жінок повідали йому про пристрасть молодої помічниці, і він одразу зрозумів, кому саме він буде дарувати швацьке і кравецьке приладдя.

– Звідки ви знаєте... Ой, вибачте, пане... – вона зовсім збилася і замовкла. Але найбільше була вражена Ласса.

– Нея... ти хіба не хочеш мені допомагати? Але ти ж бачиш – пан цінує нашу роботу... – жінка не обурювалася, вона просто була вражена.

– Та годі тобі, Ласса, – сказала одна з її товарок, – усі давно знають, що твоя Нея тільки й марить, щоб щось цікаве з одягу зробити... то спідницю перекроїть, то блузку. Одна ти не помітила. Та вона всім моїм пацанам штани перешиває, як порвуть...

– То що, це правда? Тобі подобається шити, ти любиш робити новий одяг?

– Правда, пане... – усе ще бліда, ледь пропищала дівчинка.

– Ну тоді давай спробуємо, що в тебе вийде, – з машини вже тягнули новий ящик, – це машинка для шиття. Алер або Тіана тобі покажуть, як користуватися. Вони бачили. З нею ти зможеш багато чого. Знадобиться повчиться, читати ти вмієш?

Дівчина негативно мотнула головою.

– Ось... це дуже треба. Не переживай, навчишся. Ось нитки, голки, великі кравецькі ножиці та мірильна стрічка. У пані Реї братимеш тканину. Ласса, тепер у тебе в домі буде перший у селищі кравець і швачка. Не перешкоджай їй.

– Пане, – жінка впала на коліна, – але якщо в неї не вийде? Я ніколи не зможу розплатитися за все це... Вона... ми... ми всі тоді станемо рабами!

– Стоп, стоп!!! – Макс навіть не став піднімати жінку з колін, люди навколо затихли. – Давай-но я тобі ось що скажу... і тобі теж, – Макс потягнув підборіддя Неї вгору, щоб та дивилася на нього. – Тарх, Рея, староста Серх... прошу вас узяти участь у роботі молодої швачки, допомагати порадою, іншими справами, якщо вона попросить. За помилки через незнання чи ще якусь випадковість покарань не застосовувати. Уся її робота йде на користь селища, а якщо буде гарно виходити і буде в тому добра справа – нехай шиє, що хоче сама – одяг святковий, прикраси і що ще придумає. – Фу... набрид мені цей канцелярський стиль. – Ласса – твоя донька робитиме дуже потрібну для вас усіх роботу. Якщо хоче і може – нехай вчиться. Жодних покарань і рабства не буде. Ну, а не вийде – так поруч із тобою вона завжди місце знайде... І на цьому все. Тарх, зважай, у планах будівництва, щойно всі матимуть житло, треба задумати велике тепле приміщення для швацької майстерні, ну і що ще придумаєте. Пора починати щось робити для себе самим. Ну і ще... щоб усім жителям було зрозуміло котра година, а не тільки ковалеві з дружиною і старості, ось вам спільний подарунок, – з машини витягли новий ящик, цього разу високий і вузький. Прямо тут його акуратно розпакували і на огляд захопленого натовпу постав Годинник. Заввишки метра півтора, зі склом, що відкривається, гирями на ланцюгах і зозулею. – Мусат, будь ласка, зробіть для нього якийсь постамент, щоб вітер, вода і все інше не псували, і поставте на видному місці, нехай усі можуть бачити і чути котра година.

– І нарешті... Рея... Твої вихованки приготували тобі подарунки теж, тільки видно соромляться сказати, – в Оррі округлилися очі, а Алер і Тіана тільки здивовано передивлялися між собою. – Ну, вносити їх не будемо, тим паче, що ви всі їх уже бачили сьогодні. Це ті три чудових конячки, на яких ці красуні приїхали. Жеребець і дві кобилки. Ви вже управляйтеся тут із ними, організуйте все, що треба. Нехай вам усім допомагають, хороші лошата завжди потрібні.

Народ загалдів. Нестача тяглової сили відчувалася дуже сильно, за час, що люди тут жили, з усіх коней, що прийшли сюди, троє загинули, а решту ледь відгодували за літо. Тож перспектива налагодити свій кінний завод була дуже приємною. Коней тут любили, для селянина це перший помічник. Ті ж колоди тягати вже не вручну... Усе легше. Підтверджуючи загальний настрій, зі стайні долинув сильний шум і удари. Двоє старших хлопців кинулися туди, за ними, хоч і не так швидко побіг і староста. Хвилин за п’ять усі повернулися.