Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дживан тільки глянув на сина, але промовчав.
Минуло два дні. Всі повернулися додому, і до Евсун приїхала Асли.
— Евсун! — Асли з радістю побачила подругу.
— Асли, люба, — відповіла Евсун, намагаючись усміхнутися.
— Як ти? — запитала Асли.
— Я в нормі, — відповіла Евсун, хоча її вигляд ще видавав сліди емоційного болю.
— Як справи вдома? — запитала вона.
— Ситуація напружена, — відповіла Асли. — Пан Дживан сказав Селіму з’ясувати, де ти була і що робила там.
Евсун відчула, як її охопила паніка. Вона боялася, що батько дізнається правду. Тепер їй доведеться стикнутися з його гнівом.
Минув день після виписки з лікарні, і Евсун вже була вдома. Вона сиділа в кімнаті, коли до неї зайшла Айше.
Айше: “Доню, як ти?”
Евсун, намагаючись виглядати спокійно: “Добре, мамо, все гаразд.”
Айше, сівши поруч, виглядала серйозно: “Евсун, я тебе дещо спитаю.”
Евсун: “Питай, мамо.”
Айше, злегка нервуючи, почала: “Доню, розкажи, що ти робила в Амасрі? Прошу, розкажи все. Дживан й так скоро дізнається.”
Евсун відчула, як серце стискається. Вона мовчала. Занадто багато болю було в цій ситуації, і слова не давалися на язик. Айше зрозуміла її мовчання, встала і вийшла з кімнати, залишивши Евсун на самоті.
Евсун тихо заплакала. Вона не хотіла брехати, але не могла і розповісти правду. Тепер вона знала, що більше ніколи не зможе довіряти нікому, навіть найріднішим.
Пройшло кілька днів. З-за кордону повернулася Зейнеп, дізнавшись, що Евсун погано почувається, вона приїхала, намагаючись підтримати подругу. Айше подзвонила їй, повідомивши про стан доньки.
Айше: “Доню Зейнеп, вітаю!”
Зейнеп: “Дякую, мамо Айше.”
У цей момент до дому зайшов Левент. Побачивши Зейнеп, він застиг на місці.
Левент: “Зейнеп?”
Зейнеп, здивована його реакцією, відповіла: “Привіт, Левент. Мамо Айше, я до Евсун.”
Зейнеп зайшла до кімнати, де Евсун сиділа, потопаючи в сльозах. Побачивши подругу, Евсун одразу зраділа.
Евсун: “Зейнеп? Ти приїхала?”
Зейнеп усміхнулась, але її очі видавали тривогу: “Так, почула, що тобі погано, і приїхала. Як ти?”
Евсун, все ще з сумом в очах, відповіла: “Усе погано. А ти як?”
Зейнеп, сідаючи поруч, подивилася на неї серйозно. “Я приїхала ще з однією причиною… незнаю, чи це радісна новина чи ні.”
Евсун, зацікавившись: “Що таке?”
Зейнеп глибоко вдихнула і, з деяким хвилюванням, мовила: “Я вагітна.”
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.