Читати книгу - "Опора, Moon Grey"

Факт. Зв’язок Серце – Тонкий кишківник – це зв’язок роботи. Плюсів, себто «+». А Зв’язок Серце – Нирки – це зв’язок станів «-». Мінусів. Всьо, я це сказав.

Старий Нейрон багатозначно глянув на задоволене Серце та веселу парочку Нирок.

-             Так! Так! – Це волала Тонка Кишка, - ми тріада! Ми той трикутник, що несе в собі могутню силу! Ми значимі! Бо ми маємо древню….- Вона перелякано замовкла і осіклась на півслові.

Враз запала тиша. Сама ж Тиша посилила свою присутність і потроху стало сіро, наче купа піску чи попелу здійнялась. Курява виникала десь вдалині одночасно звідусюди. Почала запорошувати все, що тут мало наявність. Всі аж перетворились на очі, бо вперше всим наяву стала проявлятись дія Астрального тіла. Це було чарівно. Сіра пелена перетворювалась на кольорові веселкові промені і висвітлювала кожен куточок Організму.

-             Наче Північне Сяяааайвооооо! – Видихнула Тонка Кишка.

-             Це Астрал тут проник в тіло, - підмітив дід Нейрон. – От наше Астральне Тіло і має доступ на своє.  Тим паче, що воно ніколи не бувало ніяким чином всередині Організму, тільки його представники. А це означає, що хтось чи щось, що не має тут бути взагалі, воно тут присутнє. Отже, це чужак.

«Чужак!», «Чужак!», «Чужак!» … понеслось перешіптування думок. Якісь тіні метнулись ледь видимо і щезли. Наче щупальця, що були отут і вмить втяглись кудись в потойбічний простір Фізичного тіла.

І тут враз всі наче прокинулись. Подія, що сталась вже нікого не цікавила. Відношення до неї стало як до давно минулого. Це Ментальне тіло постаралось через канали Ефірного полірнути думки кожного. Старий Нейрон, наче нічого не сталось, продовжував:

-             Так от, про нашого «Двуликого Януса» Нуль контроль. Скажу одне. Все, що навколо велике -це вже є поясненням маленького і навпаки. Тому розмірковуючи і на додачу, проводячи експерименти, практикуючи, можна багато чого досягти. Як от наші науковці. За що я їх дуже поважаю. Стільки цікавого та незвіданого. І кіт теж сюди належить. Без кота ніяк. На котах життя побудоване…

-             Діду, - перервала промову Тиша, - ти мені скажи, що все залежить тільки від того, що я вже знаю і можу застосувати чи запропонувати? А також від моєї направленості та цілеспрямованості?

-             Ото ж. Мені продовжити розповідь чи пояснювати те, що я не знаю, але бачу?

-             Та всі ми бачили, - почав було кіт, поглядаючи хитро на Тонку Кишку, але теж осікся під поглядом Нейрона.

-             Продовжуй. – Сказали Нирки, - Ти все оголосив і тепер це оголошення відбулось. Поки прийде час і сформується необхідне місце для його задіювання, ми вже будемо готові прийняти все це. Але якщо виникне момент невідомого в історії, яку ти оповідаєш зараз, то доведеться пояснити.

-             Та, добре. – Старий Нейрон зібрався з думками. Цього разу він ні з ким не пересовітувався. – отже, в утвореному самими собою Полі з нульовим зарядом, оскільки той був врівноважений, бо від кожного іону позитивного йшов імпульс до іону негативного, а ті гасили поглинаючи його, все це відбувалось між собою само в собі. Це як в пляшці Клейна, тільки вона безмежна. 

Всі  блукали, оскільки не мали ні напрямку, ні статі фактично.

-             Як Нуль-ікс? – Це Нейрончик уточнив. – Діду, вона з виду як дівчинка, а по поведінці – точний парубок. Але визначає себе, як дещо інше, не зовсім їй відоме.

-             О, онуче, ти вчасно. Сідай поряд. Ти правий відносно Нуль-ікс. Вона виникає тоді, коли Організм не реалізовує потенціал заради себе. Два мінуси утворюючи плюс, який променить  хвильками «з локусом назовні», на догоду іншим з таким манером, щоб всим було добре. Але не Нуль-ікс.

-             Фігасє, діду, що таке «локус назовні?» - Кишківник аж поперхнувся від вищих філософій. З чим це їдять, чим корисно і як це перетравити? Пояснюй, бо мене зараз спучить.

Дід не проігнорував питання Кишківника і продовжив:

-             Проблема в тім, що вона має першу хвилю користувати собі. На свої первісні потреби, щоб вижити самостійно. Адже, ніхто не є Нуль-ікс, окрім неї чи нього самого. Це називається увага щодо себе та свого тіла. Локус. Це… - Дід шукав слово, а в спомині виникало тільки оте сіре щупальце, що було тут присутнє. Він не хотів знову акцентувати думками енергію та відновлювати канал, щоб оте щось невідоме знову проповзло туди. «Але, хто ж його провів? Хтось же утворив оті думки? Що як страх знову вештається в когось по волокнах?». Нейрон послав імпульс Нуль контролю, перестав думати про це, тим самим не створив доступ всередину Організму для чужака. І вслух сказав, - це як пляшка Клейна. Сама на себе зациклена. А коли треба щось змінити, то ти свій Локус через призму своїх переконань, «як це має бути, робитися» перетворюєш на Фокус.

-             Реальний фокус. – Засміявся Нейрончик.

-             Так, - підхопив сміх Нейрон. – Так і є. Тут ти пляшка Клейна, а отам ти вже представляєшся стрічкою Мебіуса. Для всих інших ти маєш інший вигляд. Кота, який ходить сам по собі. З якої б ти сторони не був, ти залишаєшся на своїй єдиній площині. Не всередині, назовні, не сам в себе увагою, як в пляшці, але ти є тим, хто ти є- Локус уваги на себе і водночас він же є Фокус уваги назовні, щоб провести обмін: знаннями, інформацією, ресурсами, можливостями, ідеями, тощо. Так от Нуль-ікс, це коли вона-він привела в свою пляшку когось зовні. Настягала їх, і батька, і колег, і всих, хто був там, і надала їм керування.

А що таке, коли купа енергійних керівників в твоєму будинку, які мають свої первісні потреби, які мають свої переконання, як це має відбуватись, які переконані, що вони кожен є головою в чужому будинку?

-             Цукровий цукор? – Гукнули Нирки, - еге ж?

-             Так.

Дід почув якийсь холод в місці, де був відсутній орган. Відмітив там знову щупальце. Послав сигнал Нуль контролю, але той вже слідкував за ситуацією. Нейрон задоволено продовжив.